Субота, 1 лютого 1873

На прогулянці Софі купила чудовий капелюшок, а я — пару дуже гарних черевичок.
Ще раз я дуже ясно думаю про свої почуття. Ні, насправді нічого не заплутано.
Бореля я не кохаю. Ні, не кохаю. Ось як я все це визначила: я люблю їх обох, тобто Бореля й герцога однаково. Отже, зараз я можу віддати перевагу лише найбагатшому і тому, хто дужче мене кохатиме, бо загалом для мене вони рівні.
Проте я знаю, що найбільше люблю герцога — не тому, що він герцог, а за всі його якості.
Я знаю, я впевнена, що коли я віддаю йому перевагу, все це дає мені велику втіху; коли бачу Бореля — не можу жити, не бачачи хоч одного з них.
Якщо, коли я бачу Бореля, мені радісно, — то, коли я бачу герцога, у серце мені проникає промінь сонця.
Дивна річ — такий стан!
Все зваживши, я все одно волію герцога; я так хотіла б знати його вік — думаю, йому двадцять вісім. Ах! якби він покинув цю жінку — вона ж його не кохає.
Завтра вона кохатиме іншого, який дасть їй грошей. Вона розорить герцога... Господи, допоможи мені!
Вкладкаannotation de Marie, 1884
[Примітка: 1884. Дурість, наївність.]

Примітки

Власна примітка Марі, додана 1884 року, коли вона перечитувала свої ранні зошити. ↩