❦
Четвер, 16 жовтня 1884
Мене виснажують страшні гарячки. Я проводжу цілі дні у вітальні, пересідаючи з крісла на крісло й на канапи.Jeudi 16 octobre 1884 J’ai des fièvres terribles qui m’épuisent. Je passe toutes les journées au salon changeant de fauteuil et de canapés.
Бастьєн знову приходив. І Робер-Флері.
Bastien est venu encore. Et Robert-Fleury.
Діна читає мені романи. Потен приходив учора, прийде ще завтра. Цей чоловік уже не потребує грошей, і якщо він приходить кілька разів, то це тому, що я його трохи цікавлю.
Dina me lit des romans. Potain est venu hier, il viendra encore demain. Cet homme n’a plus besoin d’argent et s’il vient plusieurs fois c’est qu’il s’intéresse un peu à moi.
Я зовсім не можу виходити. Але цей бідолашний Бастьєн виходить, тож він велить принести себе сюди, влаштовується в кріслі, ноги витягнуті на подушках, я зовсім поруч в іншому кріслі, і так до пʼятої, шостої години.
Je ne peux pas sortir du tout. Mais ce pauvre Bastien sort, alors il se fait porter ici, s’installe dans un fauteuil les jambes allongées sur des coussins, moi tout près dans un autre fauteuil et comme ça jusqu’à cinq, six heures.
На мені ціла плутанина мережив, плюшу, усе це біле, але різних відтінків білого; очі Бастьєна аж розширюються від утіхи: о! якби ж я могла малювати!
Je suis habillée d’un fouillis de dentelles, de peluche, tout ça est blanc mais de blancs divers, l’œil de Bastien s’en dilate de plaisir: oh ! si je pouvais peindre !
А я!
Et moi !
Цьогорічній картині — кінець.
Fini le tableau de cette année.