❦
Середа, 1 жовтня 1884
Стільки відрази й стільки смутку. Навіщо писати?Mercredi 1er octobre 1884 Tant de dégoûts et tant de tristesse. A quoi bon écrire ?
Тітка поїхала в понеділок, вона прибуде о першій ночі, а наступного ранку настає та справа. Та й то! Якби ви знали: гадаючи, що про це вже все сказано, я була спокійна, аж раптом, почувши, що відʼїжджають у вівторок, я надумала перевірити дати — виїхавши у вівторок, вони прибули б на день пізніше. Я заплакала так, що аж кричала. І вона поїхала. Та що ж вам сказати?
Ma tante est partie lundi, elle arrivera à une heure du matin et le lendemain matin l’affaire vient. Et encore ! Si vous saviez, croyant que tout a été dit là-dessus j’avais confiance lorsqu’en entendant dire qu’on partait mardi l’idée m’est venue de vérifier les dates, en partant mardi on arriverait d’un jour en retard. Je me suis mise à pleurer tellement que je criais. Et elle est partie. Mais que vous dire ?
Це остаточний-преостаточний удар. Після всіх моїх сліз і всіх моїх умовлянь упродовж стількох років.. Бо коли я досі їх не переконала, то ніколи вже не переконаю...
C’est le coup archi-final. Après toutes mes larmes et tous mes raisonnements depuis des années.. Car si je ne les ai pas encore convaincues, je ne les convaincrais jamais...
Отже, це безпросвітний розпач... Бо коли вони не переконані, вони не [три сторінки видерто]
Alors c’est le désespoir sans fond... Car si elles ne sont pas convaincues elles ne [trois pages arrachées]
......... міг би відвезти його на південь і таке інше.
......... pouvait l’emmener dans le midi etc.
Це було два роки тому.
C’était il y a deux ans.
Жодного сорому — ні щодо мого серця, ні щодо мого тіла.
Aucune pudeur, ni pour mon cœur ni pour mon corps.
І брехня! брехня всюди, в усьому, завжди.
Et des mensonges ! des mensonges partout, pour tout, toujours.
А вона каже, що це тому, що боїться мене засмутити, і якщо я питаю: ви були там, де я казала? — то замість просто сказати: ні, ще ні — вона вигадує цілу купу всяких побрехеньок, а що вона дурна, я це бачу й шаленію.
Et elle dit que c’est parce qu’elle a peur de me contrarier et si je demande: avez-vous été où j’ai dit ? Au lieu de dire simplement: non, pas encore. Elle invente un tas de machines et comme elle est bête je le vois et rage.
Зрештою, Боже мій, із цими людьми... Яка мука. І нічого, нічого, нічого не можна вдіяти.
Enfin, mon Dieu avec ces gens-là... Quel supplice. Et ne rien pouvoir, rien, rien, rien.
Жюлеві дедалі гірше.
Jules va de mal en pis.
Діна й далі присипляє його.
Dina continue à l’endormir.
Що мені там робити.
Qu’est-ce que j’irai faire là.
А працювати я не можу. Картини я не закінчу. Ось так, ось так. Ось так!
Et je ne peux pas travailler. Mon tableau ne sera pas fait. Voilà, Voilà. Voilà !
Ми привезли його з Булонського лісу, я повʼязала йому шарф, застібнула пальто й поправила укривало на ногах. Але волосся йому перебирала пальцями Діна; на щастя, прийшов лікар і приспав його, як слід загіпнотизувавши.
Nous l’avons ramené du Bois, je lui ai mis son écharpe et boutonné son paletot et arrangé la couverture sur les pieds. Mais c’est Dina qui lui a passé les doigts dans les cheveux, heureusement le docteur est arrivé et l’a endormi en le magnétisant pour de bon.
Але він відходить і дуже страждає. Коли вже дійшов до цього, то відриваєшся від землі, він уже ширяє над нами; бувають дні, коли я й сама так почуваюся. Бачиш людей, вони до тебе говорять, ти відповідаєш, але тебе вже немає на землі; спокійна байдужість, не болісна, трохи як опіумний сон.
Mais il s’en va, et il souffre beaucoup. Quand on en est là on se détache de la terre, il plane déjà au-dessus de nous, il y a des jours où je me sens ainsi. On voit les gens, ils vous parlent, on répond, mais on n’est plus à la terre; une indifférence tranquille, pas douloureuse, un peu comme un rêve à l’opium.
Пані Мак-Кей у Парижі; я кажу леді Мак-Кей, а Божидар каже: леді Невда-Кей1.
Mme Mac-Kay est à Paris; Je dis lady Mac-Kay et Bojidar dit: lady Man-quée.
Зрештою, він умирає; я ходжу туди лише за звичкою; це його тінь, я й сама напівтінь; навіщо?
Enfin il meurt; Je n’y vais que par habitude; c’est son ombre, moi aussi je suis ombre à demi; à quoi bon ?
Він не надто відчуває мою присутність, я тут зайва; я не маю дару оживити його очі, навіть на мить.
Il ne sent pas particulièrement ma présence, je suis inutile; je n’ai pas le don de ranimer ses yeux, pas même un instant.
Він радий мене бачити. Та й годі.
Il est content de me voir. C’est tout.
Він мені теж байдужий. Так, він умирає, і мені все одно, я не усвідомлюю цього, це щось, що відходить; якби він... Якби я бачила... Я б себе накрутила... Була б причина, привід, бодай щось!
Il m’est indifférent aussi. Oui, il meurt et cela m’est égal, je ne me rends pas compte, c’est quelque chose qui s’en va; s’il... Si je voyais... Je me serais monté la tête... Il y aurait une raison, un prétexte, quelque chose !
Але що ж! Він прихилився до нас. Він нас обожнює. Ось так. Отже. Буває, що... Та він надто хворий, він уже не від цього світу.
Mais quoi ! Il s’est attaché à nous. Il nous adore. Voilà. Alors. Il arrive que... Mais lui est trop malade, il n’est plus de ce monde.
А я... Пані Мак-Кей і смерть. А я тут до чого. Для нього я ентузіастка, яка має досить таланту, щоб зрозуміти його до глибини.
Et moi... Mme Mac-Kay et la mort. Qu’est-ce que je fais la dedans. Pour lui je suis une enthousiaste qui a assez de talent pour le comprendre à fond.
Що ж. Що ж, я хотіла б бути коханням його страждань, щоб любити його... або оплакувати...
Eh bien. Eh bien j’aurais voulu être l’amour de ses souffrances pour l’aimer... ou le pleurer...
А так...
Mais comme ça...
Зрештою, усе скінчено. Усе скінчено.
Tout est fini du reste. Tout est fini.
Мене поховають у 1885 році.2
On m’enterrera en 1885.
Примітки
Гра слів Божидара: він перекручує «Mac-Kay» на «Man-quée» (від фр. manquer — бракувати, схибити) — «дама, що схибила». В українському тексті відтворено суголосним каламбуром. ↩
Марі померла 31 жовтня 1884 року — раніше за рік, який вона передбачила. ↩