❦
Неділя, 26 серпня 1883
Ми збираємося провести день у Канроберів.Dimanche 26 août 1883Nous allons passer la journée chez les Canrobert.
Тітка, Діна, я, маршал, маршальша, Клер, Луї, якому одинадцять, та сімнадцятирічний брат на канікулах. Усі вони чарівні, але десь о шостій я рада повернутися додому, поговорити й посміятися — стомлюєшся, коли не вільний від усякого примусу...
Ma tante, Dina, moi, le maréchal, la maréchale, Claire, Louis qui a onze ans et le frère de dix-sept ans qui est en vacances. Ils sont tous ravissants mais vers six heures je suis bien aise de rentrer causer et rire, fatigue, quand on n’est pas affranchi de toute contrainte...
Сьогодні в Тюїльрі — велике свято на користь жертв землетрусу на Іскії. Як це водиться на таких благодійних святах, продають мальовану газету з начерками славетних художників та рядками великих письменників. Дюма, серед інших, присвячує цілу шпальту тому збентеженню, яке така подія має внести в душу тих, хто вірить у Бога християнського й католицького.
Aujourd’hui aux Tuileries, il y a la grande fête au profit des victimes du tremblement de terre d’ischia. Comme pour ces fêtes de charité il se vend un journal peint avec des croquis d’artistes célèbres et des lignes de grands écrivains. Dumas entre autres y consacre une colonne au trouble qu’un tel événement doit porter dans l’âme de ceux qui croient à un Dieu chrétien et catholique.
Нехай уже Содом і Гоморра. Нехай уже Геркуланум і Помпеї, бо там Бог карав тих, хто посилав його апостолів на муки, і утверджував свою могутність, давав про себе знати нарешті. Але тут. Де ж ті жахливі й [невимовні] злочини Іскії? І яка потреба була цьому незаперечному Богові утверджувати свою могутність?
Passe pour Sodome et Gomorrhe. Passe encore pour Herculanum et Pompeï car là Dieu punissait ceux qui envoyaient ses apôtres au martyre, et affirmait sa puissance, se faisait connaître enfin. Mais ici. Où sont les crimes atroces et [inommables] d’ischia ? Et quel besoin ce Dieu incontesté avait-il d’affirmer sa puissance ?
Зрештою, Дюма гадає, що краще не розкидатися словами, триматися гурту й покладатися лише на себе.
En définitif Dumas croit qu’il vaut mieux ne pas se dépenser en paroles, se serrer les coudes et ne compter que sur soi.
І має цілковиту рацію, бо ж, зрештою, якби наше безбожжя було причиною цього вияву гніву, якби атеїзм, що його сповідують, треба було покарати, слід було вдарити по осередку безбожжя, по великому центрі, щоб показати, що це страхітливе диво чиниться саме задля цього. Але вдарити по цьому бідолашному острові — католицькому, клерикальному й селянському, та ще й через вулкан, який сам собою пояснюється науково. Тож це не може бути доказом чого-небудь, а якщо це й доказ, то він геть оминає всіх, кому призначався, отже, користі з нього жодної. Усі вражені цією огидною несправедливістю, і ніхто не вбачає в ній науки. Я кажу це побожній Діні (за браком кращого слухача), а вона відповідає мені, що це якесь-там попередження і що Богові не треба було вибирати, бо нині Содом і Гоморра мало не всюди! Тоді я прошу Потопу — а як ні! Боже мій, я тебе більше не розумію.
Il a bien raison, car enfin si nos impiétés étaient cause de cet acte de colère, si l’athéisme qu’on professe avait besoin d’être réprimandé il fallait frapper un foyer d’athéisme, un grand centre de façon à démontrer que cet épouvantable miracle se fait pour cela. Mais frapper cette pauvre île catholique, cléricale et paysanne et par l’office d’un volcan encore qui seul s’explique scientifiquement. Ce ne peut donc être une démonstration de quoique ce soit et si s’en est une, elle échappe absolument à tous ceux à qui elle a été destinée, elle n’a donc aucune utilité. Tout le monde est stupéfié de cette abominable injustice et personne n’y voit une leçon. Je le dis à la pieuse Dina (faute de meilleur public) et elle me répond que c’est un avertissement quelconque et que Dieu n’avait pas besoin de choisir puisqu’à l’heure qu’il est Sodome et Gomorrhe sont un peu partout ! Alors je demande un Déluge ou si non ! Mon Dieu je ne vous comprends plus.
Він доводить вас до сказу, до розпачу, до нестями, схиляє вас до сумніву, а коли ви засумнівалися — карає вас за це. Я зрікаюся його перед Діною, а в душі скоряюся... Це боягузливо, але від Невідомого, всемогутнього й Несправедливого, можна чекати всього. Хоч би скільки я його зрікалася, я однаково навколішки благатиму його, бо він наганяє на мене страх. За таких умов мені нема чого від нього чекати...
Il vous exaspère, vous désespère, vous affole, vous amène à douter et quand vous avez douté il vous en punit. Je le renie devant Dina et je me soumets intérieurement... C’est lâche mais on a tout à craindre d’un Inconnu tout puissant et Injuste. J’aurai beau le renier je n’en irai pas moins le prier à genoux car il me fait peur. Dans ces conditions je n’ai rien à en attendre...
Він завжди напував мене лихом... а вже три роки я наполовину мертва. І що ж я вчинила такого мерзенного?
Il m’a abreuvé de misères toujours... et depuis trois ans je suis à moitié morte. Et qu’ai-je fait d’exécrable ?
А мої бідолашні рідні? Щонайбільше — дурниці.
Et mes pauvres diables de parents ? Des stupidités tout au plus.
Тепер я холону з жаху, бо Він має ще багато чого в мене відібрати, якщо схоче. Він може зробити мене сліпою, убогою й наслати хворобу, що спотворює.
Maintenant je suis glacée de terreur car Il a encore bien des choses à m’enlever s’il veut. Il peut me rendre aveugle, pauvre et m’envoyer une maladie qui défigure.
Тоді можна буде сказати, що це... Та ні ж, адже я однаково звертаюся до Нього, попри весь свій розум і здоровий глузд.
Alors on pourra dire que c’est... Et encore non, puisque je me retourne vers Lui tout de même, malgré ce que j’ai de réflexion et de bon sens.
Він може також наробити мені прикрощів на наступному Салоні. Через Канроберів усе журі тримаєш у руках. Княгиня Матильда приймає всіх великих, і кожен радий буде їй догодити.
Il peut aussi me faire des misères pour le prochain Salon. Par les Canrobert, on tient tout le Jury. La princesse Mathilde reçoit tous les grands et on sera heureux de lui être agréable.
Зрештою, чорт мене бери, якщо я з цього боку буду нещаслива, бо мене оточуватиме дуже могутнє покровительство. А цього й треба для нагород журі. Це не дасть справжнього успіху, якщо я його не заслужу, але може дати медаль.
Enfin c’est bien le diable si je suis malheureuse de ce côté, car je serai entourée de protections très puissantes. Il faut cela pour les récompenses du Jury. Cela ne donnera pas un succès vrai si je ne le mérite pas, mais cela peut donner une médaille.
А медалі, на жаль, дістаються лише завдяки покровительству.
Et pour les médailles on ne les a que par protections hélas.
Навіть якщо талант справжній, йому треба допомогти.
Même si le talent est réel, il faut qu’il soit aidé.
Примітка упорядників
[Дві півсторінки видерто.]
[Deux demi pages arrachées)]
А без таланту нагород досягають через покровительство — це ні дієво, ні приємно.
Et sans talent on arrive a des récompenses par protection, ce n’est ni efficace, ni agréable.
Та зрештою, це видно щодня. Слава Богу, у мені досить кебети, щоб трохи... допомоги було лиш засобом поставити мене на належне місце.
Mais enfin ça se voit tous les jours. Dieu merci, il y a en moi assez d’étoffe pour qu’un peu de... secours ne soit qu’un moyen pour me mettre à ma place.
А хіба Рафаелеві не протегував із десяти років його дядько Браманте. А Мікеланджело... а всі вони? Їх витягли з небуття герцогині й папи, у яких вистачало тонкості, щоб розрізняти таланти.
Et Raphaël est-ce qu’il n’a pas été protégé des dix ans par son oncle le Bramante. Et Michel-Ange... et tous ? Ils ont été tiré du néant par des duchesses et des papes qui avaient assez de finesse pour distinguer les talents.
А нині кожен учень, який подає надії, під крилом свого вчителя. А Жюль? Жюль... Для початку вчитель чи покровитель має трохи підтримати, а якщо ти нічого не вартий, то потім ідеш на дно. Бо покровительство справді корисне лише попервах. Тож якщо ти його заслуговуєш, тебе підтримує якийсь Вольф, що представляє тебе публіці, а далі вже самому митцеві треба триматися... Не нехтуючи, однак, Вольфами, бо без розголосу про тебе забувають, а із забуттям щезають і торговці. Лишаються справжні поціновувачі, та їх мало, і вони раді купувати за безцінь.
Et maintenant chaque élève qui promet est sous l’aile de son professeur. Et Jules ? Jules... Pour commencer le professeur ou le protecteur doit soutenir un peu, si on ne vaut rien on sombre ensuite. Car la protection n’est vraiment utile qu’au commencement. Alors si on la mérite, on est soutenu par un Wolff qui vous présente au public et ensuite c’est à faire à l’artiste de se soutenir... Sans négliger toutefois les Wolff car sans publicité on vous oublié et avec l’oubli les marchands s’éclipsent. Restent les vrais amateurs, ils sont peu et bien aise d’acheter pour rien.
А якщо рядок похмурий, я переживаю всі почуття справжнього горя.
Et si la ligne est sinistre j’ai toutes les émotions d’un vrai chagrin.
Велике, Велике, Велике питання: чи буду я наступного року вольфізована.1 І сама думка, що цього може й не статися, кидає мене у смертельну тривогу.
La Grande, Grande, Grande question c’est de savoir: serai-je Wolffisée [sic] l’année prochaine. Et l’idée que je puis ne pas l’être me plonge dans une inquiétude mortelle.
Потім — другорядні питання: чи буде Жюль у мене закоханий? Учора книга казала «так», сьогодні ввечері — «ні». Зрештою, Жюль стерся.
Puis les questions secondaires: Jules sera t-il amoureux de moi ? Hier le livre disait oui, ce soir non. Du reste Jules est effacé.
Дивно, як швидко це минуло, а я ж так боялася цього враження.
C’est drôle comme c’est passé vite, j’avais peur de cette impression pourtant.
Зрештою, навіщо?
Du reste à quoi bon ?
Якби це не минулося, я вийшла б за Сент-Амана. Сьогодні зранку ми зустріли Еміля, і я прибрала суворого вигляду.
Si ça avait persisté j’aurais épousé Saint-Amand. Nous avons rencontré ce matin Emile, et j’ai pris un air sévère.
Примітки
В оригіналі: «Wolffisée [sic]» (так у тексті). Вольфізована — неологізм Марі, утворений від прізвища Альбера Вольфа, впливового критика «Фіґаро»; означає «уславлена Вольфом», просунута його похвалою. ↩