Середа, 8 серпня 1883

Хай би навіть із самої цікавості. Бо, зрештою, я знаю лише те, що відбувалося в мені, і дуже хотіла б побачити зворотний бік. Що він думав?

Чи він бодай вважав мене гарною?

Отже, він сказав своїй близькій повірниці... Що? Що я була в нього закохана? Як він міг це знати, коли я й сама цього не знала?

Чим би він хвалився? Отже, правда, що все це щось важить у моєму житті.

Зрештою... Ми бачилися протягом вісімнадцяти місяців, і ледь раз на місяць. То я його непокоїла? Чи, може, усе бере початок від тих листів і тих умовлянь у час весілля? Так, усе має брати початок звідти. Без цього він ніколи б нічого не знав.

Тоді він розважався тим, що показував ці анонімні, але ледь приховані листи, оскільки одразу все зрозумів... А я писала їх майже без переконання —

Я справді ніколи не знаю, чи захоплена я до глибини... Хіба що картинами, та й то бувають хвилини... Досі...

Мені здається, що я цілком зможу жити без нього, але я не хотіла б жити з іншим, хіба що маючи надію колись його віднайти...