❦
Неділя, 1 квітня 1883
Dimanche 1er avril 1883
Іду сьогодні вранці до Лувру з Брисбен (Алісою). Не те щоб вона була така цікава, як була б, наприклад, Брезло — обміну думками тут немає; але вона добродушна, доволі розумна, слухає мене, і я думаю вголос. Це своєрідна вправа. Я говорю про те, що мене бентежить, і про те, чого я прагнула б. Про Бастьєна, звісно, який посів величезне місце в моїх розмовах із Жюліаном та Алісою... Я надзвичайно люблю його живопис, і ви матимете мене за зовсім сліпу, якщо я скажу вам, що ці старі закопчені полотна Лувру змушують мене з насолодою згадувати про живі картини, оповиті повітрям, з очима, що промовляють, з вустами, які ось-ось розтуляться. Одне слово, це враження сьогоднішнього ранку — я не подаю його за остаточне.
Je vais au Louvre ce matin avec Brisbane (Alice). Ce n’est pas qu’elle soit très intéressante comme eut été Breslau par exemple, il n’y a pas échange d’idées; mais elle est bonne enfant, assez intelligente, elle m’écoute et je pense tout haut. C’est un exercice. Je parle de ce qui me préoccupe et de ce que je désirerais. De Bastien naturellement qui a pris une place énorme dans mes conversations avec Julian et Alice... J’aime sa peinture extraordinairement et je vous paraîtrai bien aveugle si je vous dis que ces vieilles toiles enfumées du Louvre me font penser avec plaisir aux peintures vivantes entourées d’air, aux yeux parlants, aux bouches qui vont s’ouvrir. Enfin c’est l’impression de ce matin, je ne la donne pas pour définitive.
Я кашляю, і хоч не бачу, щоб худнула, мені здається, що я хвора. Тільки я не хочу про це думати. Але чому ж тоді я маю такий квітучий вигляд? Не лише на колір, а й... в обсягах?
Je tousse et sans que je me vois maigrir il me semble que je suis malade. Seulement je ne veux pas y penser. Mais pourquoi alors ai-je un aspect si florissant ? Non seulement de couleur mais de dimensions ?
Шукаю причину свого смутку — і не знаходжу нічого, хіба те, що ось уже два тижні майже нічого не роблю. Статуя, що падає, розладнується, тріскається, — усе це змусило мене згаяти безліч часу.
Je cherche la cause de ma tristesse et je ne trouve rien, si ce n’est que je ne fais pas grand chose depuis quinze jours. La statue qui tombe, se détraque, se fend, tout cela m’a fait perdre un temps infini.
Завтра о першій я знову берусь до праці — без неї я сама не своя.
Demain à une heure je recommence à travailler sans cela je ne me retrouve pas.
Мене трохи дратує те, що ця пастель така гарна, а картини просто гарні. Що ж, я почуваюся здатною малювати тепер так само добре — і ви побачите!
Ce qui me vexe un peu c’est que ce pastel soit si bien et que les peintures soient simplement bien. Eh bien je me sens en état de peindre aussi bien que ça à présent et vous verrez !
Я не сумна, у мене просто гарячка й тяжко дихати. Це права легеня, що... прогресує.
Je ne suis pas triste, j’ai simplement la fièvre et de la peine à respirer. C’est le poumon droit qui... progresse.
І ти, божевільна, бачиш, як, можна сказати, згоряєш, — і нічого не робиш! Везикаторії?1 Жовті плями на рік чи два?! Та що таке два роки супроти життя, здоровʼя, праці?
Et folle que vous êtes, vous vous voyez pour ainsi dire brûler et vous ne faites rien ! Des vésicatoires ? Des taches jaunes pendant un an ou deux ?! Mais qu’est-ce que deux ans auprès de la vie, de la santé, du travail ?
Ах, ось воно. Це плече мені не таке вже й потрібне, і можна так добре дати собі раду2... То й що? То й що — завжди ж віриш, що так воно й минеться...
Ah ! voilà. Je n’en ai même pas grand besoin de cette épaule et on peut si bien s’arranger... Eh bien alors ? Eh bien alors on croit toujours que ça passera comme ça...
Ми відіслали портрети архітекторові.3 Моя фотографія гарненька, але я схожа на божевільну. Офелія?
Nous avons envoyé les portraits à l’architecte. Ma photographie est jolie mais j’ai l’air d’une folle. Ophélie ?
Сьогодні ввечері ми йдемо до пані Канчиної — там танці.
Nous allons ce soir chez Mme Kanchine, on danse.
Я маю успіх — але мене це не тішить.
J’ai du succès, mais ça ne m’amuse pas.
Примітки
Везикаторії — наривні пластирі, що накладалися на шкіру як відволікальний засіб при легеневих недугах і лишали жовті плями, яких боїться Марі. ↩
Ідеться про плече як місце, куди накладали б везикаторні пластирі. ↩
«Архітектор» — Еміль Бастьєн-Лепаж, брат художника Жюля Бастьєна-Лепажа. ↩