❦
Вівторок, 27 березня 1883
Mardi 27 mars 1883
Вільвʼєль пише, щоб привітати мене й пояснити своє мовчання; виявляється, Жюліан казав їй, що засмучений, бо нічого не знає про картину, він знав лише про прийняття Ірми. І тоді, хоч я й отримала по тому ствердну записку, мене знову беруть тривоги. А проте картка Жюліана ясна.
Villevieille écrit pour me féliciter et expliquer son silence, il paraît que Julian lui avait dit qu’il était ennuyé de ne rien savoir du tableau, il ne savait que l’admission d’irma. Et alors bien que j’eusse reçu un mot positif après cela, je suis reprise d’inquiétudes. Pourtant la carte de Julian est claire.
Так, але... словом, я знову йому пишу.
Oui mais... enfin je lui récris.
А ще як це делікатно з боку Жюліана — піти й сказати таке посеред майстерні, Вільвʼєль, яка мені не сестра, при всіх, що він нічого не знає і що він стривожений. Уявіть, що мені відмовили... Він наперед дає це припустити... Зрештою, що ж поробиш. Це я приписала йому добрі почуття до мене... Та байдуже... На його місці я не сказала б нічого навіть про байдужу мені особу... я сказала б отак, при всіх, хіба що про ворогиню, та й то...
Et aussi comme c’est délicat de la part de Julian d’aller dire cela en plein atelier, à Villevieille qui n’est pas ma sœur, devant tout le monde, qu’il ne sait rien et qu’il est inquiet. Supposez que je sois refusée... Il le fait supposer d’avance... Enfin que voulez-vous. C’est moi qui lui ai prêté des bons sentiments à mon égard... C’est égal... Je n’aurais rien dit à sa place même pour une indifférente... je n’aurais dit cela comme ça devant tout le monde que d’une ennemie et encore...
Це сумно...
C’est triste...
Але я щойно зазирнула в «Одіссею», Гомер не подає тієї сцени, яку я уявила. Щоправда, вона мала б випливати як логічний і неминучий висновок із попередніх подій, але, словом, він її не подає. А проте сповнена похвал і захвату промова Улісса, коли він підходить до Навсікаї, мала неминуче запаморочити їй голову, вона ж бо й сама пояснює це своїм подругам...
Mais je viens de chercher dans l’Odyssée, Homère ne donne pas la scène que j’ai imaginée. Il est vrai qu’elle doit venir comme la conclusion logique et inévitable des faits précédents, mais enfin il ne la donne pas. Mais le discours plein de louange et d’admiration d’Ulysse en abordant Nausicaa a dû inévitablement monter à la tête de celle-ci, elle s’en explique du reste à ses compagnes...
Вона приймає його за бога, і він віддячує їй тією самою любʼязністю...
Elle prend pour un dieu, et il lui fait la même politesse...
Словом, отак воно.
Enfin c’est comme ça.
Я ще раз перечитаю слова Улісса.
Je relirai encore les paroles d’Ulysse.
Коли він постає голий і брудний перед юними феакійками, усі вони тікають, лише Навсікая лишається. «Це Мінерва дає їй цю відвагу».
Lorsqu’il apparaît nu et souillé aux jeunes pheaciennes elles s’enfuient toutes, Nausicaa reste seule. « C’est Minerve qui donne ce courage ».
Цей старий гульвіса, цей старий хитрун, доволі гарний, до речі, потребує одягу й захисту і порівнює Навсікаю з Діаною.
Le vieux viveur, ce vieil intrigant fort beau du reste a besoin de vêtements et de protection et il compare Nausicaa à Diane.
Отже, вона має бути висока, елегантна й струнка.
Donc elle doit être grande, élégante et svelte.
Його очі, каже він, ніколи не бачили подібної смертної.
Ses yeux, dit-il n’ont jamais vu une mortelle semblable.
Потім він порівнює її зі стеблом пальми, що вразило його до німоти на Делосі, біля олтаря Аполлона, у подорожі, яку він туди здійснив у супроводі численного люду, і ця подорож стала для нього джерелом найбільших нещасть.
Il la compare ensuite à une tige fe palmier qu’il l’a rendu muet de surprise à Delos près de l’autel d’Apollon dans un voyage qu’il y fit suivi d’un peuple nombreux et ce voyage a été pour lui la source des plus grands malheurs.
Отак кількома словами він розсипає перед нею найгарніші лестощі й виставляє себе самого в поетичному, величному світлі, гідним найпильнішої уваги через свої нещастя, — його ніби переслідують боги.
Ainsi en quelques mots il lui prodigue les plus belles flatteries et se présente lui-même sous un jour poétique, majestueux et digne du plus vif intérêt par ses malheurs, il semble persécuté par les dieux.
Як на мене, неможливо, щоб ця дівчина, чий розум і чия краса роблять її рівнею безсмертних, не пройнялася незвичайним почуттям, надто в тому стані, у який її ввів віщий сон...
Pour moi il est impossible que cette jeune fille, son esprit et sa beauté rendent l’égale des immortelles ne soit pas saisie d’un sentimento extraordinaire, surtout dans les dispositions où l’avait mise le rêve précurseur...
Словом, виявляється, Вільвʼєль не так зрозуміла. Жюліан говорив лише про голову Ірми, бо навіть не вважав за потрібне сказати, що картину прийнято, щодо Ірми сумнівів бути не могло, та й щодо решти. Мене прийнято з лишком.
Enfin il paraît que Villevieille avait mal compris. Julian n’avait parlé que de la tête d’irma parce qu’il ne croyait même pas utile de dire que le tableau est reçu, il ne pouvait y avoir de doute pour Irma et encore. Je suis archi-reçue.
Брезло, кажуть, не має номера.
Breslau n’a pas de numéro à ce qu’on dit.