❦
Четвер, 8 березня 1883
Jeudi 8 mars 1883
Випав сніг, але я однаково працюю.
Il a tombé de la neige mais je travaille tout de même.
Еміль Бастьєн приходить подивитися картину... Він вважає її гарною й каже, що її добре приймуть на Салоні. Мені було дуже соромно показувати йому це малярство, таке-бо в дусі його брата... я хотіла б сховатися, мов злодійка, і я зробила вдалий (?) відступ, знову заговоривши про його брата та історію з оздобленням моєї майстерні. Тобто ось: учора за столом при Алісі та інших він наче побоявся видатися вчителем перспективи, і я скористалася цим приводом, аби написати листа, де гірко скаржуся, що його брат і він мають мене за дурепу, за вискочку, словом, історія з газетами, де ми наче самі замовили статті про нібито оздоблення майстерні... Бо його брат був розлючений... А виходить, ніби це я вихвалялася...
Emile Bastien vient voir le tableau... Il le trouve bien et dit qu’il sera bien vu au Salon. J’avais très honte de lui montrer cette peinture, tellement dans le genre de son frère... j’aurais voulu me cacher comme une voleuse et j’ai créé une heureuse (?) disgression en reparlant de son frère et de l’histoire de la décoration de mon atelier. C’est-à-dire voilà, hier à table devant Alice et d’autres, il a eu l’air de craindre de passer pour un professeur de perspective et j’ai saisi ce prétexte pour écrire une lettre ou je me plains amèrement d’être prise par son Frère et par lui pour une sotte, pour une rastaquouère enfin, l’histoire des journaux ou nous avons eu l’air de faire les articles sur la prétendue décoration de l’atelier... Car son frère a été furieux... Et c’est moi qui ai eu l’air de m’être vantée...
Словом, це лютить мене тим більше, що я й сама трохи винна, бо сказала, що Бастьєн-Лепаж, не уточнюючи який, познімав драпірування вгорі галереї. Я тим завзятіше обурююся перед архітектором, аби вразити його уяву і щоб він напоумив свого брата... О, та ще й яка тирада! За кого ви нас маєте, ви обидва?
Enfin ça me met d’autant plus en colère que je suis un peu coupable car j’ai dit que Bastien-Lepage, sans spécifier, avait décroché des draperies en haut de la galerie. Je suis d’autant plus indignée devant l’architecte pour frapper son imagination et pour qu’il éclaire son frère... Oh ! mais une tirade ! Pour qui nous prenez-vous, vous deux ?
Яких таких чужоземок ви знали? Порядні люди скрізь однакові! Невже ви гадаєте, ніби маєте справу з вискочнями, які купують собі газетні статті! Та чи ви розумієте, що ваші припущення виставляють нас на посміх! Ми, я — та щоб ми вихвалялися гучними іменами! Та я матиму їх пʼятдесят, славетних малярів, якщо захочу й коли захочу!
Quelles étrangères avez-vous connues ? Les gens comme il faut sont les mêmes partout ! Vous imaginez-vous avoir affaire à des rastaquouères qui se payent des articles de journaux ! Mais savez-vous bien que vos suppositions nous couvrent de ridicule ! Nous, moi, avoir l’air de parader avec des noms connus ! Mais j’en aurai cinquante peintres célèbres si je veux et quand je veux !
Ось як мене винагороджують за те, що я так захоплююся талантом вашого брата! Словом, це справді негідно. Тощо, тощо, тощо. Річ у тім, що це й трохи правда. І в тім, що я справді лютую через цю прикру пригоду, що віддаляє Бастьєн-Лепажа від нашого дому.
Voilà comment je suis récompensée de tant admirer le talent de votre frère ! enfin c’est vraiment indigne. Etc. etc. etc. C’est que c’est un peu vrai aussi. Et c’est que je suis vraiment furieuse de ce déplorable incident qui éloigne Bastien-Lepage de chez nous.
Я була дала Жюліанові спокій, а він пише мені записку, де питає, чи ми справді посварилися і що його це засмучує, тощо. А я відповідаю йому, виклавши всі свої кривди й завершивши запрошенням на обід.
J’avais laissé Julian tranquille et il m’écrit un petit mot où il demande si nous sommes vraiment fâchés et que ça l’ennuie, etc. Et je lui réponds en exposant tous mes griefs et finissant par une invitation à dîner.