❦
Понеділок, 23 жовтня 1882
Lundi 23 octobre 1882
Загальний переполох у суботу вранці. Кочубеї перепрошують і не приїдуть!
Consternation générale samedi matin. Les Kotchoubey s’excusent !
Вони не приїдуть на лови, бо їх викликали телеграмою до сусіднього маєтку. А я ж із такими муками вбиралася! Бо, треба вам сказати, я напилася поганого молока, і мене так нудило, що я лише величезним зусиллям спромоглася вдягти цю чорну оксамитову сукню, у якій неможливо бути бридкою. Тато аж позеленів, а мама почервоніла.
Ils ne viendront pas chasser appelés par une dépêche dans une propriété à côté. Et moi qui avais eu tant de peine à m’habiller ! Car il faut vous dire qu’ayant bu du mauvais lait j’avais tellement mal au cœur que ce n’est que par un grand effort que je suis arrivée à mettre cette robe noire, en velours, avec laquelle il est impossible d’être laide. Papa en était vert et maman rouge.
А я сміялася, і то від щирого серця.
Moi, je riais et de bon cœur.
Зрештою, ми поїхали з досади, з важким серцем, присягаючись доїхати лише до Мічки, де треба було дати коням перепочити і де він чекав із розкішним сніданком. Потім, трохи заспокоївшись, ми рушили далі, сварячись що пʼять хвилин, чи не завернути назад, [замазано: спинялися просто в полі, тато, Поль і Мічка виходили, і суперечки точилися через дверцята карети. Мічці за привід подавали мамину недугу.
Enfin on est parti, par dépit, la mort dans l’âme et jurant de n’aller que juqu’à chez Michka ou on devait laisser souffler les chevaux et qui attendait avec un déjeuner magnifique. Puis les esprits un peu calmés on a continué le chemin tout en se querellant chaque cinq minutes pour revenir en arrière, [Mot noirci on s’arrêtait en plein champ, Papa, Paul et Michka descendaient et les discussons s’engageaient par la portière. A Michka on donnait comme prétexte le malaise de maman.
Зрештою, коли тато наказав кучерові більше нас не слухати, ми рушили далі, наполовину сміючись, наполовину пригнічені. Очевидно, що ніхто не може здогадатися про наші такі шалені плани; можна, звісно, припустити, що ми були б у захваті, якби це сталося, але ніхто не може уявити, що я приїхала так, як приїхала; тільки ми, знаючи, у чому річ, боїмося, наче злодії, що це написано в нас на обличчях. Олександр чекав на нас, князі теж; не наважуся сказати, що він не урізав би витрат, якби передбачав, що будемо тільки ми та Мічка, який, певно, теж зазнав невеличкого розчарування.
Enfin papa ayant dit à notre cocher de ne plus nous écouter on est reparti moitié riant et moitié désolé. Il est évident que personne ne peut se douter de nos projets si fous; on peut bien supposer que nous serions enchantés si cela arrivait, mais personne ne peut imaginer que je sois venue comme je l’ai fait; seulement nous qui savons ce qui en est nous craignons comme des voleurs que ce soit écrit sur nos figures. Alexandre nous attendait et les princes aussi, je n’oserai pas dire qu’il aurait pas restreint les frais s’il avait prévu qu’il n’y aurait que nous et Michka, qui a dû éprouver un petit désappointement lui aussi.
Годі й уявити, що ці двоє байстрюків означають у тутешній уяві. Олександр виписав трьох кухарів із Харкова, славнозвісного Проспера з клубу, словом....
On ne s’imagine pas ce que ces deux bêtards représentent dans les imaginations d’ici. Alexandre a été chercher trois cuisiniers de Harkoff, le fameux Prosper du club enfin....
А втім, лови були чудові — убили девʼять вовків і одного лиса. Погода була гарна, ми влаштували ленч просто в лісі, а понад чотириста селян дивилися на нас, нагнавши звірину на наші рушниці... «Наші рушниці» — це трохи по-ґасконськи, бо я нічого не вполювала, бо нічого й не бачила: вовки взяли ліворуч, а я була праворуч, як і тато, Мічка й пан Гарницький. Я бачила лиса, та не на відстані пострілу. Потім пригостили селян випивкою. Ах! я й забула про свій тріумфальний постріл...
Du reste la chasse a été magnifique, on a tué neuf loups et un renard. Il a fait beau, on a lunché en plein bois, avec plus de quatre cents paysans qui nous regardaient après avoir chassé les bêtes vers nos fusils... Nos fusils est un peu gascon car je n’ai rien tiré, n’ayant rien vu, les loups ont donné à gauche et j’étais à droite ainsi que papa, Michka et M. Garnitsky. J’ai vu un renard et pas à portée. Puis on a donné à boire aux paysans. Ah ! j’oublie mon triomphal coup de fusil...
Один селянин виліз на верхівку дерева, йому кинули пляшку горілки, яку він почепив на найвищу гілку, спорожнивши її, звісно.
Un paysan est monté en haut d’un arbre, on lui a jeté une bouteille d’eau de vie qu’il a accroché sur la plus haute branche après l’avoir vidée bien entendu.
І ми бавилися, стріляючи по ній кожен по черзі, відбили шматок, навіть я.
Et on s’est amusé à tirer dessus chacun, on a cassé un morceau, même moi.
Олександр зі шкури пнувся, щоб бути любʼязним, із тисячею лестощів на мою адресу. Надін теж. Їхній син Етьєн — чарівний хлопчина чотирнадцяти років, перший учень у гімназії, де він навчається... Що ж до страв і вин — кращого годі й вимагати. А ще ця садиба чарівна, будинок улаштовано чудово; лише тепер я в змозі зрозуміти, наскільки дідусь був артистичний, розумний, видатний, хоч і похований живцем у своєму селі. У саду, парку, ставках і алеях я нічого не хотіла б змінювати — оце похвала! Осінь і занедбаність, у якій усе це перебуває вже десять років, надають їм великого чару.
Alexandre se mettait en quatre pour être agréable avec mille flatteries à mon égard. Nadine aussi. Leur fils Etienne est un charmant garçon de quatorze ans et qui est le premier élève du gymnase ou il est... Quant aux mets et aux vins on ne pouvait rien exiger de mieux. Et puis cete campagne est ravissante, la maison est disposée admirablement, ce n’est que maintenant que je suis en état de comprendre combien grand-papa était artiste, intelligent, supérieur, bien qu’enterré dans son village. Le jardin et le parc et les étangs et les allées je ne voudrais rien y changer, quel éloge ! L’automne et l’abandon dans lequel cela se trouve depuis dix ans leur prêtent un grand charme.
Гавронці бридкі порівняно з цим...
Gavronzi est horrible à côté...
Кімнати тут так гарно влаштовані, такі затишні1, так добре тут почуваєшся. Селянки вродливі, народ такий мальовничий... Памʼятаєте, як важко мені було торік знайти бодай якийсь етюд для роботи в Гавронцях. Це, може, тому, що тут я була малою... Ні, це просто тому, що тут чарівно; а щодо спогадів, то вони в іншій шухлядці. А більярд, маленький більярд, що стоїть тут відколи... Мама памʼятає його з дитинства, а я пригадую, коли була нижча за нього. Я грала на фортепіано у великому білому порожньому салоні й думала про бабусю, яка колись слухала з глибини своєї кімнати, у кінці довгого-довгого коридору. Якби вона жила, їй було б тепер не більше шістдесяти пʼяти! Ми обідали посеред тієї зали, де її тіло лежало виставлене три дні.
Les chambres ici sont si bien disposées, si homely, on se sent si bien. Les paysannes sont belles, le peuple est si pittoresque... Vous rappelez [vous] l’année dernière quelle peine j’ai eu à trouver quelque étude à faire à Gavronzi. C’est peut-être parce qu’ici j’ai été petite... Non, c’est parce que c’est adorable tout simplement, pour ce qui est des souvenirs ils sont dans une autre case. Et le billard, un petit billard qui est là depuis... Maman se le rappelle dans son enfance et je me souviens quand j’étais plus basse que lui. J’ai joué du piano dans le grand salon blanc et vide et j’ai pensé à grand-maman qui écoutait jadis du fond de sa chambre à l’extrémité du long, long corridor. Si elle avait vécu, elle n’aurait pas plus de soixante-cinq ans à présent ! On a dîné au milieu de cette salle ou son corps a été exposé pendant trois jours.
Не знаю, чи думали про це інші, але мене це зворушило... Та все забувається. Якби вона жила, вона б так мною пишалася, так раділа. Ах! якби можна було повернути старих до життя, як би їх оточили турботою.
Je ne sais pas si les autres y ont pensé, mais moi cela m’a fait quelque chose... Mais on oublie tout. Si elle avait vécu elle serait si fière de moi, si heureuse. Ah ! si on pouvait faire revivre les vieux comme on les entourerait de soins.
Бабуся зазнала самих лише страждань, знищена своїм чоловіком і мордована, бита своїм старшим сином, якого вона обожнювала над усе на світі.
Grand-maman n’a eu que des souffrances, anihilée par son mari et torturée, battue par son fils aîné qu’elle a adoré par dessus tout au monde.
Я не дуже добре памʼятаю, але мені здається, що душею вона була набагато краща за маму і що вона зрозуміла б і розуміла багато речей...
Je ne me rappelle pas très bien mais il me semble qu’elle était bien mieux au moral que maman et qu’elle aurait compris et comprenait bien des choses...
Сьогодні ввечері знов один із тих добрих вечорів, які бували за маминого панування, тільки без шанувальників, якими вона завжди була оточена; усі свічки запалені, усі двері відчинені, сім дуже великих салонів, які здавалися геть заповненими, хоч нас було не більше шістнадцятьох.
On retrouve ce soir une de ces bonnes soirées comme il y en avait sous le règne de maman, moins les adorateurs dont elle était toujours entourée, toutes les bougies allumées, toutes les portes ouvertes, sept salons très grands et qui semblaient tout remplis bien que nous ne soyons pas plus de seize.
Etienne a joué du piano, assez bien, puis une valse et Michka chargeant sur ses épaules un starovoï a fait trois fois le tour de la salle en valsant. (On avait invîté à dîné le starovoï, le sous-starovoï et autres petits police-men [sic] qui avaient surveillé la chasse).
Пускають феєрверк, і, щоб свято було повне, ракета підпалює крихітний курник, укритий соломою. Це дає всім якусь подобу хвилювання, і то за безцінь.
On tire un feu d’artifice et pour que la fête soit complète une fusée met le feu à un infime poulailler couvert de chaume. Cela procure à tout le monde un semblant d’émotion à très bon marché.
Слуги й служниці гасають, як зайці, цебра з водою снують навперехрест, усі кричать — господарі, гості, це біганина серед ночі з тим полумʼям, дерева, це було чарівно. Ми мчимо на місце лиха в білій сукні й атласних пантофлях, інакше я б полізла у вогонь, як Мічка, тато, Поль і поліцейські. Тато був у самісінькому полумʼї, він урятував усіх курей і, мабуть, таки наразився на якусь небезпеку.
Les hommes et les femmes de service courrent comme des lièvres, les seaux d’eau se croisent, on crie, les maîtres, les invités, c’est une course dans la nuit avec cette flamme, les arbres, c’était charmant. Nous nous précipitons sur les lieux du sinistre en robe blanche et en mules de satin, autrement j’aurais été dans le feu comme Michka et papa et Paul et les policiers. Papa a été tout à fait dans les flammes, il a sauvé toutes les poules et a peut-être bien couru quelque danger.
Це так весело... Боятися не було чого, ми вилізли на дві будівлі праворуч і ліворуч і поливали їх водою, щоб вивести їх з вогню нерозбірливо, а рятуючи курей, мій батько помітив дуже гарненьку служницю в сукні в горошок — було видно як удень. Станових заскочили, коли вони тягли дівку за помпу; а Олександр роздавав стусани наліво й направо тим, хто біг недостатньо швидко. Побачивши це, Трифон, який вступив до нього на службу і який таки мав цим скінчити — памʼятаєте ті витівки в Парижі та Ніцці, — побачивши це, Трифон, видершись на дах сараю, заходився лупцювати селянина, який допомагав йому поливати солому. А нещасний єврей, винуватець феєрверку й лиха, чкурнув щодуху й заночував у Поля, у будинку, що приблизно за півгодини звідти. Тато дав йому три карбованці на дорогу наступного дня, але він вирішив подолати шлях причепившись позаду ландо, і це протягом сорока верст4 ледь не верхи на якомусь шматку дерева; ми помітили цього подорожнього лише на півдорозі, упродовж якої ведемо розмови, що змусили Мічку щойно дуже похвалити мене перед княгинею. Я була, кажуть, глибока, дотепна, розважлива й сердечна. Амінь.
C’est si amusant... Il n’y avait rien à craindre, on est monté sur les deux bâtiments à droite et à gauche et on les a arrosés d’eau pour les évacuer du feu illisible tout en sauvant les poules mon père a remarqué une fort jolie servante à robe à pois, il faisait clair comme en plein jour. On a surpris les starovoï entraînant une fille derrière la pompe; et Alexandre a distribué quelques horions à droite et à gauche à ceux qui ne couraient pas assez vite. Ce que voyant Trifon qui est entré à son service et qui devait bien finir par là, vous vous rappelez ces farces à Paris et à Nice, ce que voyant, Trifon monté sur le toit d’un hangar s’est mis à taper sur un paysan qui l’aidait à arroser la paille. Quant au malheureux Juif auteur du feu d’artifice et du désastre il s’est enfui à toutes jambes et a passé la nuit chez Paul dans la maison qui se trouve à une demi-heure à peu près de là. Papa lui a donné trois roubles pour son voyage le lendemain mais il a préféré faire le trajet accroché derrière le landau, et cela pendant quarante verstes à peine à cheval sur une espèce de morceau de bois, nous ne nous sommes aperçus de ce voyageur qu’à moitié chemin le long duquel nous nous livrons à des conversations qui font que Michka vient de faire un très grand éloge de moi à la princesse. J’ai été paraît-il profonde, spirituelle, sage et pleine de cœur. Amen.
А посеред усього цього Сент-Аман отримає таку телеграму: «Пане, надворі сильний вітер, і я вбила шість вовків».
Dans tout ceci Saint Amand recevra la dépêche suivante: « Monsieur, il fait grand vent et j’ai tué six loups. »
Примітки
В оригіналі англійською: «homely» (затишні, по-домашньому). ↩
В оригіналі російською (французькою транслітерацією): «starovoï»; далі «le starovoï, le sous-starovoï». Марі має на увазі станового (станового пристава) — поліційного урядовця, що відав поліційним станом повіту в царській Росії; у 1884 році вона сама пояснює це слово як «поліційний урядовець». ↩
В оригіналі англійською: «police-men» [sic]. ↩
Верста — російська міра відстані, приблизно 1,07 км. ↩