❦
Вівторок, 10 жовтня 1882
Mardi 10 octobre 1882
Ну ж бо, це лише прогулянка; виїхавши сьогодні о восьмій вечора, ми прибуваємо в суботу о шостій ранку. І навіщо??? Найясніше те, що я краду в себе місяць. А якби я захворіла?... Я ж однаково була б змушена згаяти час. Що ж, я уявлю собі, що це хвороба. Може, краще було б...
Allons, c’est une promenade; parties ce soir à huit heures nous arrivons samedi à six heure du matin. Et pourquoi ??? Ce qu’il y a de plus clair c’est que je me vole un mois. Et si j’étais malade ?... Je serai bien forcée de perdre du temps. Eh bien je me figure que c’est une maladie. Je ferais peut-être mieux...
Якщо я й не плачу, то могла б. Тітка вкладає в цей відʼїзд стільки неохоти, стільки страдницьких мін... А ще той хист, що його мають ці жінки — викопувати прикрі речі, аби лиш сказати. Тут перепадає всьому, аж до особняка на вулиці Ампер, який винайняли завдяки мені і який далеко від усього. Зрештою!...
Si je ne pleure pas, je le pourrais. Ma tante met tant de mauvaise volonté, tant d’airs de martyre à ce départ... Et puis le talent qu’on ses femmes de dénicher des choses embêtantes à dire. Tout y passe jusqu’à l’hôtel rue Ampère qu’on a loué grâce à moi et qui est loin de tout. Enfin !...
Отож... А ще дурниці, як завжди, мабуть... Плутанина й навмисна брехня, навіть без надії мене обдурити, а наче дитина, яку впіймали на гарячому. А ще... Вона лукава, вперта і, зрештою, добра душа.
Alors... Et puis des choses stupides comme d’habitude, il paraît... Des confusions et des mensonges exprès, sans même l’espoir de me tromper, mais comme un enfant qu’on a attrapé en faute. Et puis... C’est sournois, entêté et en somme bonne bête.