❦
Вівторок, 3 жовтня 1882
Mardi 3 octobre 1882
Вони приїхали, побували в мами, яка вважає їх чарівними і телеграфує мені про це. Я виїду в неділю о восьмій вечора... Хіба що передумаю.
Ils sont arrivés, ils ont été chez maman qui les trouve charmants et me le télégraphie. Je partirai dimanche à huit heures du soir... A moins que je change d’avis.
Увечері в мене була натурниця, і я мала дурість впустити Сент-Амана. Зайве казати, що я не змогла працювати, а треба було бачити його: він був геть розпалений і пробував ущипнути ту бідолашну дівчину, яку я нашвидку загорнула в драперію, а то б!
J’avais modèle le soir et j’ai eu la bêtise de laisser entrer Saint Amand. Inutile de dire que je n’ai pas pu travailler et il fallait le voir, mais c’est qu’il était tout à fait exalté et a essayer de pincer cette pauvre fille que j’avais enveloppée à la hâte d’une draperie, sans cela !
Ні, передусім ніколи не слід нікого впускати, бо тим, хто не звик до наготи, це, певно, видається більш ніж кумедним. Вона позувала за ширмою — а що було б, якби він побачив її голою! Кажуть, що він не цілком чоловік, а проте сама думка про те, що за тією ширмою — гола жінка, змінила йому голос і очі... Золя, де ти? Це ницо...
Non d’abord il ne faut jamais laisser entrer personne, pour ceux qui ne sont pas habitués à la nudité cela doit paraître plus que drôle. Elle posait derrière un paravent, qu’est-ce ce serait s’il l’avait vue nue ! On dit qu’il est moins qu’un homme, pourtant l’idée seule qu’il y avait une femme nue derrière ce paravant lui avait changé la voix et les yeux... Zola ou es-tu ? C’est ignoble...