❦
Четвер, 27 липня 1882
Картина! Це навʼязлива ідея. Якби я була трохи певна себе, я поїхала б до Єрусалима. Але... А ще довелося б тягти за собою всю цю родину.Le tableau ! C’est une idée fixe. Si j’étais un peu sûre de moi j’irais à Jérusalem. Mais... Et puis il y aurait à traîner après moi toute cette famille.
Ах! Чому ж я не чоловік.
Ah ! que ne suis-je un homme.
Отже, їдьмо до Алжира: серед єврейського населення я знайду те, що треба, бо щодо одягу — якщо я скажу собі, наприклад, що вберу блакитне драпування з брунатною сукнею, це буде фальшиво. Це треба знайти на комусь, ансамбль, який вразить моє око і який я зможу купити, як я зробила в Іспанії; випадок, реальне життя — ось справжні колористи й найприємніша з гармоній. Знадобиться також дощана будка й велике полотнище, як у мандрівних комедіантів, бо моє полотно лишатиметься там весь час, три місяці. Аби лиш я не захворіла. А все ж дуже хотілося б поїхати до Єрусалима... Це вісім днів замість двох місяців, що з того... Але це буде сміховинно, якщо мені не вдасться...
Donc allons à Alger, dans la population juive je trouverai ce qu’il faut car pour les vêtements si je me dis par exemple je mettrai une draperie bleue avec une robe marron, ce sera faux. Il faut trouver ça sur quelqu’un, un ensemble qui frappera mon œil et que je pourrai acheter comme j’ai fait en Espagne; le hasard, la vie réelle, voilà des vrais coloristes et la plus agréable des harmonies. Il faudra aussi une baraque en planches et une grande toile comme les saltimbanques, car ma toile restera là tout le temps pendant trois mois. Pourvu que je ne sois pas malade. Je voudrais tout de même bien aller à Jérusalem... C’est huit jours au lieu de deux mois, qu’est-ce que ça fait... Mais ce sera ridicule si je ne réussis pas...