❦
Неділя, 23 липня 1882
Ми зустрічаємо Жюліана в Булонському лісі, і близько сьомої він приходить подивитися на голову Вільвʼєй, яка вдалася. Увечері Дюсотуа грає, Естеуль співає, Сент-Аман у захваті, а я роблю начерки, тільки дуже засмучена, і, дивлячись на мою картину, Жюліан сміявся з Магдалини, а потім:Nous rencontrons Julian au Bois et il vient vers sept heures voir la tête de Villevieille qui est bien. Le soir Dusautoy joue, Estéoule chante, Saint Amand est enchanté et je fais des croquis seulement très attristée, tout en regardant mon tableau Julian riait de Madeleine et puis:
— Ах! Це нагадує мені... Магдалину.
— Ah ! ça me rappelle... Madeleine.
— Що?
— Quoi ?
— Спочатку, коли ви десь із рік ходили до майстерні... Ви були такою бісівкою... Вас іще не знали...
— Dans le commencement, il y avait à peu près un an que vous veniez à l’atelier... Vous étiez si diable... On ne vous connaissait pas...
— Ну і?
— Eh bien ?
— Страхіття.
— Des horreurs.
— Як це страхіття.
— Comment des horreurs.
— Я завжди думав, що це лише молодість, дитяча буйність...!
— Moi j’ai toujours pensé que ce n’était que de la jeunesse, l’exubérance de l’enfance...!
— І що ж?
— Et alors ?
— Але інші... А тепер, коли я вас знаю, я бачу, скільки безглуздя розповідають...
— Mais les autres... Et à présent que je vous connais je vois combien on raconte d’absurdités...
— Та які безглуздя...
— Mais quelles absurdités...
— О! Нічого, ви розумієте... Ваша вдача тепер усталилася, уже нічого не кажуть, але... тоді...
— Oh ! rien, vous comprenez... Votre caractère est établi maintenant, on ne dit plus rien, mais... alors...
— Та ви ж нестерпні, що, хто, у чому річ?!
— Mais enfin vous êtes insupportable, quoi, qui, qu’est-ce ?!
Одне слово, схоже, одного разу «у якомусь салоні», коли назвали моє імʼя, хтось сказав: «Ах! Ця багато чого знає». Надто довго було б стенографувати всі Жюліанові недомовки, але, одне слово, казали, що я справжня авантюрниця, отже... Одне слово, що в мене були... остаточні... пригоди. А втім, Жюліан каже це як про якусь далеку дурницю, з якої можна тільки сміятися, наче з безумства. А мене це приголомшує... То можна казати про мене такі речі??? То є люди, які вірять, що це так? Виходить, є й такі, хто припускає такі страхіття.
Enfin il paraît q’un jour « dans un salon » mon nom étant prononcé on a dit: « Ah ! elle en sait long celle-là ». Il serait trop long de sténographier les réticences de Julian mais enfin on a dit que je suis une cascadeuse en plein, donc... Enfin que j’ai eu des... aventures... définitives. Du reste Julian dit ça comme une bêtise lointaine et dont on ne peut que rire comme d’une folie. Mais moi j’en suis assommée... Alors on peut dire de telles choses de moi ??? Il y a donc des gens qui croient que c’est comme ça ? Alors, il se trouve des gens qui admettent de telles horreurs.
То коли я казала якісь безумства задля сміху, як речі неможливі... Гадали, що... А я ж думала, що дотепно жартую цими ризикованими простодушностями...
Alors quand je disais des folies pour rire, comme des choses impossibles... On croyait que... Et moi qui croyais faire de l’esprit avec ces naïvetés risquées...
То коли я зі сміхом кажу «я обожнюю такого-то», вірять, що це правда? Ні... Та що ж тоді??
Alors quand en riant je dis « j’adore un tel » on croit que c’est vrai ? Non... Mais quoi alors ??
То... Я, можливо, бачу людей, які не вірять, що я така, яка є? Є люди, які вважають, що я дівчина, у якої були пригоди?
Alors... Je vois peut-être des personnes qui ne me croient pas ce que je suis ? Il y a des gens qui croient que je suis une jeune fille qui a eu des aventures ?
Та це ж жахливо, та це ж мерзенно, та це ж огидно!! Ах! Мені себе шкода. Тут заперечення. Навіщо?
Mais c’est horrible, mais c’est infâme, mais c’est odieux !! Ah ! je me fais pitié. Des protestations ici. A quoi bon ?
О! Вибратися звідси! О, реванш! Бо, Боже мій, ти ж сам бачиш, що це несправедливо...
Oh ! sortir de là ! Oh une revanche ! Car mon Dieu vous voyez bien que ce n’est pas juste...
То ось чому деякі люди... Зрештою, сам Кассаньяк міг подумати... За три дні враження зітреться... Але... А якщо я стану знаменита, казатимуть іще більше... І, зрештою, ніщо у світі не зможе стерти того, чого я ніколи не робила!!
C’est donc pour cela que certaines personnes... Enfin Cassagnac lui-même a pu penser... Dans trois jours l’impression s’effacera... Mais... Et si je deviens célèbre on en dira encore plus... Et enfin rien au monde ne pourra effacer ce que je n’ai jamais fait !!
Та... Як Бог попускає такі несправедливості й таку брехню?
Mais... Comment Dieu souffre-t-il de telles injustices et de tels mensonges ?
Він попускає й чимало інших...
Il en souffre bien d’autres...