❦
Субота, 20 травня 1882
Учора ввечері Соутцо попросив аудієнції, і його вислухали. Він каже, що навіть не ображений усіма цими страхіттями, настільки вони неправдоподібні, — він, який, навпаки, як виявляється, завжди ставав на наш бік. Отже, схоже, що пані Картрайт лихословила про мене, «казала страхіття», за словами Соутцо. Це було тоді, коли Брезло та компанія розповіли їй, що я не хочу з нею знайомитися.Hier au soir Soutzo ayant sollicité une audience a été entendu. Il dit qu’il n’est même pas blessé de toutes ces horreurs tellement c’est peu vraisemblable , lui qui a au contraire toujours pris notre parti parait-il. Ainsi il parait que Mme Cartwrigth a dit du mal de moi, « des horreurs » dit Soutzo. C’était lorsque Breslau et C° lui avait raconté que je ne voulais pas faire sa connaissance.
Ці куховарки бігали до Картрайт переказувати всі легковажності, які я плела, а Шеппі показала ескіз, який зробила одного разу, коли я роздягалася перед нею, бо дуже поспішала й мусила з нею поговорити.
Ces cuisinières allaient rapporter chez la Cartwright toutes les légèretés que je débitais et Schaeppi a montré un croquis qu’elle a fait un jour que je me suis déshabillée devant elle, très pressée et ayant besoin de lui parler.
Усе це, мабуть, і становить ті страхіття, про які говорить Соутцо, — а втім, я не питала подробиць. Бідолашна Картрайт намагається загладити це, вихваляючи мене на кожному кроці. Але прикро мені те, що вона справді дама, з якою не можна водитися... Тобто мамі можна, але дівчина, на яку вже й так стільки нападають, як я, цим себе компрометує...
Tout cela doit constituer les horreurs dont parle Soutzo, du reste je n’ai pas demandé de détails. La pauvre Cartwright se rattrape en chantant partout mes louanges. Mais ce qui m’ennuie c’est qu’elle est vraiment une dame qu’on ne peut pas fréquenter... C’est-à-dire maman le peut, mais une jeune fille déjà assez attaquée comme moi se compromet...
Ах! Я зневірена... Ви ж знаєте моє життя — де ж тут страхіття?
Ah ! je suis découragée... Vous qui savez ma vie, où sont les horreurs ?
Що я роблю, відколи я в Парижі, — я навіть більше не ексцентрична... Італія, а в Італії що я робила?
Qu’est-ce que je fais, depuis que je suis à Paris, je ne suis même plus excentrique... L’Italie et en Italie qu’ai-je fait ?
Я потайки цілувалася з мерзенним Антонеллі. Ну то й що з того?
Je me suis embrassée en cachette avec le sale Antonelli. Eh bien après ?
Це на мене нападають... І коли, спокійна й сама у своїй кімнаті серед книжок, попрацювавши вісім чи десять годин, я думаю про те, що можуть про мене розповідати... Що мене морально виривають із цього могильного затишку, роздягають, обговорюють, спотворюють; що мені приписують думки, вчинки... Мені дають двадцять сім років і приписують образливу незалежність... якої я ніколи не мала... Що ж, руки опускаються, і хочеться плакати.
C’est moi qu’on attaque... Et lorsque bien tranquille et seule dans ma chambre au milieu de mes livres après avoir travaillé huit ou dix heures, je songe à ce qu’on peut raconter de moi... Que je suis moralement arrachée de ce milieu sépulcral, déshabillée, commentée, défigurée; qu’on me prête des pensées, des actes... On me donne vingt-sept ans et l’on me prête une indépendance-blessante... que je n’ai jamais eue... Eh bien les bras en tombent et l’on a envie de pleurer.
Сент-Аман прийшов на сніданок і поводився, мов навіжений. Його добре знають як причинного, та й батько його був божевільний, а сам він уже котиться тим самим схилом. Але мала Брізбен була там, і я не знала, куди подітися від витівок цього бовдура.
Saint Amand est venu à déjeuner et s’est conduit comme un fou. Il est assez connu comme toqué, du reste son père a été fou et il est sur la pente. Mais la petite Brisbane était là et je ne savais où me mettre devant les extravagances de cet idiot.
Він брав руки, цілував їх, хапав руки малої, сідав поруч із нею, а коли ввійшла мама, кинувся її обіймати... Це переходить усяку міру; я добре знаю, що йому нічого не варто стати навколішки посеред вітальні чи поплескати по плечу і що він робить це й порядним жінкам, але я цього терпіти не можу, — мабуть, я вразливіша за інших, як усі ті, на кого багато нападають.
Il prenait les mains, les baisait, saisissait les mains de la petite, s’asseyait à côté d’elle, lorsque maman est entrée il a couru l’embrasser... Cela passe la mesure; je sais bien qu’il ne lui coûte rien de s’agenouiller en plein salon ou de taper sur l’épaule et qu’il le fait à des femmes bien mais moi je ne puis souffrir cela, peut-être plus susceptible que les autres comme les gens très attaqués.
Через нього я цілий день як отупіла —
Il m’a rendue bête toute la journée-
Пані Ґавіні, пані Рандуен, пані Жід, її мати; Байєль, Ґольдсмід, де ла Тур, де Перрʼєр, Кікі, пані де ла Ланд, панна де Карадорі, малий де Рокас, пан де Дальма... Вільвʼєй. Здається, це всі. Пані Етенсель іще не приходила. А дивує мене те, що не прийшов Ґабріель, — він уже тиждень у Парижі.
Mme Gavini, Mme Randouin, Mme Jide, sa mère; la Bailleul, Goldsmid, de la Tour, des Perrières, Kiki, Mme de la Lande, Mlle de Caradori, le petit de Rokas, M. de Dalmas... Villevielle. Je crois que c’est tout. Mme Etincelle n’est pas encore venue. Et ce qui m’étonne c’est que Gabriel ne soit pas venu, il est depuis huit jours à Paris.
Учора ми були на Салоні з Ґавіні, братом Бастьєна та Бометцом.
Hier nous avons été au Salon avec Gavini, le frère de Bastien et Beaumetz.
Бастьєн збирається написати картину, на якій маленький селянин дивитиметься на веселку. Це буде щось величне, кажу вам. Який талант, який талант, який талант!
Bastien va faire un tableau qui représentera un petit paysan regardant un arc-en-ciel. Ce sera sublime, c’est moi qui vous le dis. Quel talent, quel talent, quel talent !