❦
Середа, 3 травня 1882
Жюліан учора тут обідав і побачив мої ніццькі полотна. Виявляється, це геть жахливо, що їх варто пробити ногами; що я на самому дні провалля1, що він радше дав би стиснути себе розпеченими кліщами, ніж бачити, як я роблю такі неподобства. Як!!Julian a dîné ici hier et il a vu mes toiles de Nice. Il paraît que c’est tout à fait affreux, que c’est à les crever avec des coups de pieds; que je suis dans le troisième dessous, qu’il aimerait autant être pris par des tenailles en fer rouge que de me voir faire des infamies pareilles. Comment !!
А я ж так багато обіцяла!!
Moi qui promettais tant !!
Ескізи, кинуті в кошик, які він підібрав, спиняючи всіх, хто до нього приходить. Чи здатна я хоч би вислухати правду?
Des ébauches jetées au panier qu’il a recueillies, arrêtant tous ceux qui viennent chez lui. Suis-je seulement capable d’entendre des vérités ?
Ну от маєш! Це огидно — недбало шкрябати замість того, щоб спостерігати, це бабська робота, я ж лише жінка! Тільки добре пройнявшись думкою, що я в найжалюгіднішому занепаді, я, можливо, зможу з нього вибратися, бо те, що я роблю, — мерзота, і якби не знали мого минулого, у цих полотнах не побачили б нічого, нічого, нічого!
Eh bien en voilà ! C’est abominable de bâcler au lieu d’observer, c’est du travail de femme, je ne suis qu’une femme ! Ce n’est qu’en bien me pénétrant de l’idée que je suis dans la plus abjecte des décadences que je pourrai peut-être en sortir, car c’est odieux ce que je fais et si on ne connaissait le passé, on ne verrait dans ces toiles rien, rien, rien !
І зауважте, що я вас іще щаджу.
Et notez que je vous ménage.
Що ж, мені навіть так більше до вподоби — це всі мої тривоги, страхи й прикрощі, у найчистішому вигляді.
Eh bien j’aime autant ça, ce sont toutes mes inquiétudes, craintes et ennuis réduits à leur plus nette expression.
Я це знала, але мені спокійніше, коли це сказано вголос. Я з цього виберуся. І я б одружила Жюліана з Діною, хоча він і вважає, що то я чарівна. Мене це тішить: я з ним не розмовляю, я граю і, відчуваючи перед собою вдячну публіку, я бездоганна в дитячих та примхливих інтонаціях і позах; огорнута білою вовняною сукнею в гармонійних складках — постать із картини Лефевра2, який так уміло змальовує ці гнучкі юні тіла в цнотливих драпуваннях.
Je le savais, mais je suis plus tranquille que cela m’est dit. J’en sortirai. Et je marierais Julian avec Dina bien qu’il trouve que c’est moi qui suis charmante. Ça m’amuse, je ne cause pas avec lui, je joue et me sentant devant un bon public je suis excellente d’intonations enfantines et fantaisistes et d’attitudes; enveloppée d’une robe de laine blanche à plis harmonieux; une figure de Lefèvre qui sait si bien dessiner ces corps souples et jeunes dans de pudiques draperies.
Так, я не завдаю собі труду малювати, я сьогодні поспостерігала за собою — я хитрую, але тепер буду суворою.
Oui, je ne me donne pas la peine de peindre, je me suis observée aujourd’hui, je triche, mais je vais être sévère.
Примітки
«Dans le troisième dessous» (фр.) — дослівно «у третьому підвалі» під сценою; переносно — на самому дні. ↩
Жюль-Жозеф Лефевр (1836—1911) — професор Академії Жюліана, уславлений своїми граційно задрапованими жіночими постатями. ↩