❦
Пʼятниця, 10 лютого 1882
Це був такий тяжкий удар, що я щойно прожила три справді нещасливі дні. Я більше не роблю своєї великої картини, а речі розважливіші, простіші, та етюди. Урочиста постанова — не марнувати більше жодної хвилини й не робити жодного риску намарно. Зосередитися.Vendredi 10 février 1882 Ça a été un coup si rude que je viens de passer trois journées vraiment malheureuses. Je ne fais plus mon grand tableau, mais des choses plus raisonnables, plus simples et des études. Une résolution solennelle de ne plus perdre une minute et de ne plus faire un trait en l’air. Me concentrer.
Бастьєн мені це радить, як і Жюліан, як і щаслива Брезло. Так, справді щаслива, і щоб бути щасливою, як вона, я без вагань віддала б усе, що звуть моїми щастям і багатствами. Десять тисяч франків ренти, щоб бути незалежною, та ще й талант — і маєш усе.
Bastien me le recommande, ainsi que Julian et ainsi que l’heureuse Breslau. Oui, vraiment heureuse et je donnerais pour l’être autant qu’elle sans hésiter tout ce qu’on appelle mes bonheurs et mes richesses. Dix mille francs de rente pour être indépendante et du talent avec cela on a tout.
А однаково, страшенно щаслива ця дівчина. Я почуваюся такою жалюгідною щоразу, коли думаю про ту статтю Вольфа. Та все ж це не те, що звуть заздрістю. У мене нема снаги це аналізувати й шукати літературних висловів...
C’est égal, elle est terriblement heureuse cette fille. Je me sens si misérable chaque fois que je pense à cet article de Wolff. Pourtant ce n’est pas ce qu’on nomme l’envie. Je n’ai pas le cœur à analyser cela et à chercher ds expressions littéraires...