❦
Вівторок, 4 жовтня 1881
Молодий Поллак супроводжував нас цілий учорашній день, правлячи за провідника і дуже мило в усьому стаючи в пригоді.Ми оглядаємо Школу красних мистецтв, де є чудові Гойя; зрештою, тут стільки прекрасного живопису. Герцогиня Альба, намальована геть голою1, — мені не варто відкладати, щоб і мене зобразили так само... О, як я це добре розумію... Зрештою, цікаво, що, малюючи так погано, я обожнюю колір... Нема нічого сумнішого за прекрасну фактуру на недовершених формах, без певності в рисунку? Нема нічого сумнішого. А втім, це Веласкес, але стривайте, докінчимо вчорашнє: отже, вчора, після прогулянки в Буен-Ретіро, ми йдемо до кавʼярні послухати спів і подивитися, як танцюють якісь циганки. Це геть дивно: один чоловік шкребе гітару, а з десяток жінок плескають у долоні в такт, а тоді раптом одна з них починає тягти ноти; безладні хроматичні наспіви, годі це передати. Це геть по-арабському, а втім, за годину цього вже цілком досить. Танець був би дуже... забавний для чоловіків, якби менше було вбрання; ці жінки в пеньюарах із хустками на плечах і квітами у волоссі, а ці сукні з мусліну чи навіть полотна не дають побачити такі характерні рухи стегон.
Mardi 4 octobre 1881 Le jeune Pollack nous a accompagnées toute la journée d’hier, nous servant de guide et se rendant utile très gentiment. Nous visitons l’Ecole des Beaux Arts où il y a des Goya remarquables du reste il y a tant de belle peinture ici. La duchesse d’Albe peinte toute nue, il ne faut pas que je remette de me faire faire idem... Oh ! que je comprends bien... Enfin il est curieux que peignant si mal j’adore la couleur... Rien de triste comme de la belle pâte sur des formes incomplètes., sans lâcher le dessin? Rien de triste Du reste c’est Vélasquez, mais attendez, terminons hier, donc hier, après promenade au Bueno Retiro, nous allons à un café entendre chanter et voir danser des espèces de gitanes. C’est tout à fait étrange, une guitare raclée par un homme et une douzaine de femmes tapant des mains en mesure, puis tout à coup une d’elles se met à pousser des notes; des chants chromatiques en désordre, impossible de raconter ça. C’est tout à fait arabe, au reste au bout d’une heure on en a bien assez. La danse serait très... Amusante pour les hommes s’il y avait moins de costume, ces femmes sont en peignoirs avec fichu sur les épaules et fleurs dans les cheveux, et ces robes de mousseline ou même de toile empêchent de voir les mouvements si caractéristiques des hanches.
Старий Поллак прийшов нас там розшукати. Сорія мав прийти, але, оскільки він юдей, він постив — учора був Йом-Кіпур2, і від цього він занедужав. Він віруючий юдей і мало не пишається цим. Я була в мантильї, як іспанка, і мої біляві принади привернули кілька поглядів... Ну й очі в цих тварюк!!! у всіх — і в чоловіків, і в жінок.
Le père Pollack est venu nous trouver là. Soria devait venir mais comme il est juif il a jeûné, hier était le Ghipour, et ça l’a rendu malade. Il est juif croyant et s’en vante presque. J’étais en mantille comme une Espagnole et mes attraits blonds ont attiré quelques regards... Ces animaux-là ont des yeux !!! mais tous et toutes.
Усіх іспанок цікаво малювати, хай вони й не гарненькі. Які барви обличчя, які очі.
Les femmes espagnoles sont toutes amusantes à peindre si non jolies. Des teints, des yeux.
Ах! іспанський живопис розумієш, лише побачивши його, це... розкішно! Густа фактура, соковито, широко, а яка барва!..
Ah ! on comprend la peinture espagnole en la voyant, c’est... superbe ! En pleine pâte c’est gras, c’est large, c’est d’une couleur !...
Сьогодні з девʼятої ранку я в музеї, перед Веласкесом, супроти якого все сухе й бліде, окрім Рібери, який, одначе, його не вартий. У портреті невідомого скульптора є рука — ключ до всієї манери Каролюса-Дюрана3, який, як відомо, хоче повторити Веласкеса.
Ce matin dès neuf heures je suis au musée devant Vélasquez devant lequel tout est sec et pâle sauf Ribera qui ne le vaut pourtant pas. Dans le portrait d’un sculpteur inconnu il y a une main qui est la clef de toute l’exécution de Carolus-Duran qui comme on sait veut rééditer Vélasquez.
Ах! Господи, він заледве створює гарні портрети, а ви ж погляньте на оголену натуру Веласкеса4!
Ah ! Seigneur, c’est à peine qu’il fait de beaux portraits, tandis que regardez le nu de Vélasquez !
Я зустрічаю там Сорію й Поллака, і ми йдемо далі разом. Вони знають, що в музеї я можу бути лише сама, — художницька примха, ось чому це не шокує; зрештою, це тільки в музеї, та й ми ж свої люди, чи не так... Не настільки свої, щоб я не ненавиділа товариство цього чудового єврея з італійськими манерами. Вони проводжають мене; Сорія говорить про наш останній вечір у Ніцці, 1876 року, тобто про якусь білу вовняну сукню, рівну, мов антична, з якої виднілася тільки лінія шиї, із волоссям, високо й недбало зібраним, що відкривало потилицю... і руки з такими лініями!.. Він так добре переказує мені всі деталі того вбрання, що в ньому, либонь, справді щось було.
Je rencontre là Soria et Pollack et nous continuons ensemble. Ils savent que je ne puis être que seule dans un musée, manie d’artiste voilà pourquoi ce n’est pas choquant, du reste ce n’est que dans un musée et puis nous sommes auvergnats n’est-ce pas... Pas assez pour que je ne déteste pas la société du magnifique hébreux aux manières italiennes. Ils me ramènent Soria parlant de notre dernière soirée à Nice, en 1876, c’est-à-dire d’une certaine robe de laine blanche unie comme un antique ne laissant voir que l’attache du cou, les cheveux très haut noués négligement et laissant voir une nuque... et les bras avec des attaches !... Il me raconte si bien tous les détails de cette toilette qu’il faut qu’elle ait eu quelque chose vraiment.
Шкода, що він із друзями, інакше було б веселіше! Тільки ж я мучуся, що погано чую! Удаю якісь дивацтва, неуважність, і це ах! як жахливо. А очі — у мене цілу годину мерехтіли мушки5. Якщо я осліпну... не певно, що я себе вбʼю... Ми купили іспанську гітару й мандоліну... Іспанії годі собі уявити... а кажуть, ніби Мадрид менш самобутній, ніж те, що я ще побачу, — Толедо, Гранада, Севілья... Зрештою, я в захваті, що я тут; мене лихоманить бажання набити руку на якомусь етюді в музеї, потім написати картину й залишитися тут хоч на два місяці, якщо треба.
C’est dommage qu’il soit avec des amis, autrement ce serait plus gai ! Seulement je souffre de ne pas bien entendre ! Je feins des étrangetés, des absences et c’est ah ! que c’est affreux. Et les yeux, j’ai eu des papillons pendant une heure. Si je deviens aveugle... ce n’est pas sûr que je me tuerai... Nous avons acheté une guitare et une mandoline espagnoles... On ne se figure pas l’Espagne... et on dit que Madrid a moins de caractère que ce que je vais voir, Toledo, Grenade, Seville... Du reste je suis ravie d’être ici, j’ai la fièvre de me faire la main avec quelque étude au musée puis de faire un tableau et rester ici deux mois s’il le faut.
Ах! якби я не була глуха, я б до всього призвичаїлася і була б щаслива!
Ah ! si je n’étais sourde je me ferais à tout et je serais heureuse !
Міранда скерував нас до пана Альфредо Ескобара, сина маркіза де..., із газети «la Espora»6; цей пан уже двічі приходив.
Miranda nous a adressé à M. Alfredo Escobar, fils du marquis de.... du journal « la Espora », ce monsieur est déjà venu deux fois.
Примітки
«La maja desnuda» Гойї (бл. 1797—1800), що зберігається в Прадо; традиція довго повʼязувала натурницю з герцогинею Альба, хоча сучасні дослідники це заперечують. ↩
Йом-Кіпур — юдейський День спокути, найсвятіший день юдейського календаря, який дотримують цілковитим постом. ↩
Каролюс-Дюран (Шарль Огюст Еміль Дюран, 1837—1917) — уславлений французький портретист і вчитель, палкий шанувальник Веласкеса. ↩
«Le nu de Vélasquez» не встановлено: єдина оголена жіноча натура Веласкеса, що збереглася, «Венера з дзеркалом» (Rokeby Venus), від 1813 року перебувала в Англії (en.wikipedia «Rokeby Venus»). ↩
«Мушки» (les papillons, метелики): Маріїне слово для плям, які вона бачить перед очима. ↩
Маріїна «la Espora» — це «La Época», консервативна мадридська щоденна газета, яку 1849 року заснував Ігнасіо Хосе Ескобар, згодом маркіз де Вальдейглесіас; Альфредо Ескобар був його сином. ↩