❦
Субота, 24 квітня 1880
Samedi 24 avril 1880
на полях · note de Marie sur la page de titre du Livre 88
Рисунок 3 жовтня 1877 Живопис 30 вересня 1878 Медаль 14 січня 1879 Пророцтво Едмона, зош. 75, с. 6 Я сподівалася робити в цьому світі щось зовсім інше, ніж те, що роблю. І якщо вже це не те, про що я думала, то мені байдуже, що воно там таке. сторінка 86 — написати книжку
Dessin 3 octobre 1877 Peinture 30 septembre 1878 Médaille 14 janvier 1879 Prédiction d’Edmond L.75, p. 6 Je m’attendais à faire en ce monde tout autre chose que ce j’y fais. Et du moment que ce n’est pas ce que je pensais peu m’importe ce que cela peut bien être. page 86 faire un livre
Нові люди: пан і пані Субалови (з Ніцци), баронеса Рейль, пан і пані Брошетон, Молінер (дуже багатий кубинець), Мораес, графиня та панна де Жювізі й якийсь там міністр із Чилі, Уругваю тощо, тощо.
De nouvelles personnes, M. et Mme Soubaloff (de Nice), la baronne Reille, M. et Mme Brocheton, Moliner (un Cubain très riche) Moraës, la comtesse et Mlle de Juvisy et un ministre quelconque du Chili, Uruguay etc. etc.
Потім завсідники й старий Ґавіні. Сьогодні ввечері обід на честь графині де Байєль, яка мала вийти заміж (утретє) за графа де Жирардена (нічого спільного з Емілем), та, схоже, це відклали чи розладнали, і в нас тільки наречена, її батька й її матір, і кузена дʼАстафора, панну де Вільвʼєй та Анічкова.
Puis les habitués et le père Gavini. Dîner ce soir en l’honneur de la comtesse de Bailleul qui devait se marier (en troisième noces) avec le comte de Girardin (rien d’Emile) mais il paraît que c’est retardé ou rompu et nous n’avons que la fiancée, son père et [Mots noircis; sa mère] et un cousin d’Astafort, Mlle de Villevieille et Anitchkoff.
Панові де Неві (батькові пані де Байєль) вісімдесят чотири роки, як і пані де Неві. Та годі... Мені кортить дійти до суті... Знаєте, я не знаю, що Тоні сказав про мій живопис, — він говорив тихо, і через гудіння у вухах я нічого не розчула, але вдала, що зрозуміла, і не перепитала.
Monsieur de Neuvy (père de Mme de Bailleul) a quatre-vingt quatre ans, ainsi que Mme de Neuvy. Enfin... J’ai hâte d’arriver au fait... Vous savez que je ne sais pas ce que Tony a dit de ma peinture, il parlait bas et grâce aux bourdonnements de mes oreilles je n’ai rien entendu mais j’ai fait semblant et n’ai rien redemandé.
Оце вже серйозно. Та подумайте лишень — я отримую листа від Музе, в якому вона пише, «що не хоче казати мені цього вголос, аби не тривожити маму, але що вона мені приятелька, що я не повинна лякатися, що мені треба лікуватися. Уже понад три роки в мене болить горло й майже півроку я безперестанку кашляю, а мій ларингіт, здається, небезпечний. Її небіж, який лише студент-медик, має хист до діагнозів, і він каже, що коли я зволікатиму з лікуванням, то трубка — не знаю вже яка чи що — може бути уражена, і тоді стережися глухоти». Від цієї фрази мене наче крижаною водою облило; початок листа мене налякав, потім я заспокоїлася, а останні слова мене просто нажахали. Завтра піду до лікаря. Бракувало тільки, щоб помітили, що я глухну!! Удома це списують на неуважність або на те, що я без упину читаю, і цілком природно, що я недочуваю чи погано розумію. Та байдуже, це нове лихо, і велике. Я безперестанку молю Бога, щоб він мене від цього визволив, але минуло вже понад два місяці, відколи це почалося.
Voilà qui est grave. Et songez donc que je reçois une lettre de Mouzay qui me dit « qu’elle ne veut pas me le dire de vive voix par crainte d’inquiéter maman mais qu’elle est mon amie, qu’il ne faut pas que je m’en effraye, qu’il faut me soigner. Voici plus de trois ans que j’ai mal à la gorge et près de six mois que je tousse continuellement et ma laryngite est paraît-il dangereuse. Son neveu qui n’est qu’un étudiant en médecine est un diagnoste et il dit que si je tarde à me soigner le tube je ne sais qui ou quoi peut- être pris et alors gare la surdité ». Cette phrase me tombe sur la tête comme une douche glacée, le début de la lettre m’avait effrayée, puis je me suis rassurée et enfin je suis terrifiée par les derniers mots. Demain j’irai voir un médecin. On n’aurait qu’à s’apercevoir que je suis sourde !! A la maison on met cela sur le compte des distractions ou parce que je ne cesse de lire et il est tout simple que j’entende ou comprenne mal. Mais c’est égal, c’est un nouveau malheur et grand. Je ne cesse de prier Dieu pour qu’il m’en délivre mais voilà plus de deux mois que cela a commencé.