❦
Середа, 21 квітня 1880
Mercredi 21 avril 1880
Та все це мене непокоїть, і ще дещо до того... усюди ворожнеча, коли не вороги. Александр Дюма, у домі якого про нас лихословлять, видає доньку за пана Ліпермана, жида й друга Гехта, поза сумнівом. Гехт у великій ласці в де Лессепсів, і подружжя Мартінес, яке ми зустріли на обіді в нього і яке він одружив, причому дружина майже родичка пані де Лессепс; потім пані Адам, надзвичайно близька з генеральшею Тюрр, уродженою Бонапарт-Вайз, яку доволі приймають, хоча стара Адам зачинила перед нею чимало дверей. Зрештою, хтозна... а ще моя дурна картина «Питання розлучення». Як гарно! Ах! Ну й вскочила я! Я ж сама хотіла галасу, і він буде, але не той, на який я сподівалася, буде галас нездоровий, принизливий.
Mais tout cela me tracasse et autre chose avec... partout des hostilités si non des ennemis. Alexandre Dumas qui est chez lequel on dit du mal de nous, marie sa fille à M. Lipermann, un Juif ami de Hecht à n’en pas douter. Hecht très bien chez les de Lesseps, et le ménage Martinez que nous avons rencontré a dîner chez lui et qu’il a marié et la femme est presque une parente de Mme de Lesseps, puis Mme Adam qui est exces sivement liée avec la générale Turr née Bonaparte-Wyse qui est assez répandue bien que la mère Adam lui ait fermé bien des portes. Enfin que sais-je moi... et puis mon bête de tableau “La question du divorce”. Que c’est propre ! Ah ! me voilà bien ! Je l’ai voulu moi, le tapage et il y en aura mais pas de celui que j’espérais, il y aura du tapage malsain, humiliant.
Жид... особисті випади, хтозна, бо якщо шматуватимуть саму лише картину, це буде завелика честь, але є й інше; я намагаюся все передбачити й уявити тридцять шість речей, щоб жодна з тих, які я передбачу, не сталася: бо на цьому світі майже ніщо не стається ні так, як боїшся, ні так, як сподіваєшся.
Le Juif... des personnalités, que sais-je, car si on n’éreinte que la peinture ce sera trop d’honneur mais il y a autre chose, je tâche de tout prévoir et d’imaginer trente-six choses pour que non de ce que j’aurai prévue n’arrive: car dans ce monde rien n’arrive guère ni comme on le craint ni comme on l’espère.
А Арно з Арʼєжа, через якого я заплямувала себе...
Et Arnaud de l’Ariège avec lequel je me suis salie...
Знаєте, коли Жері був з нами в Опері, давно вже, так от, він навіть візитівки не лишив, а на останній обід мама його запросила (11!!), він погодився, але через бідолашну доньку, у якої стався викидень на третьому місяці, мусив поїхати до Рамбує, тож він не обідав.
Vous savez quand Géry a été à l’Opéra avec nous, il y a longtemps, eh bien, il n’a seulement pas déposé des cartes et au dernier dîner, maman l’avait invité (!!!!) il a accepté mais sa pauvre fille ayant fait une fausse couche de trois mois l’a forcé d’aller à Rambouillet, il n’a donc pas dîné.
Він надіслав мені сорок франків на мій розпродаж, але, ідучи до пані де Брімон, до нас не зайшов. А легко ж було лишити візитівку, проходячи повз комірчину консьєржа.
Il m’a envoyé quarante francs pour ma vente mais tout en allant chez Mme de Brimond n’est pas entré chez nous. Il était facile pourtant de déposer une carte en passant devant la loge du concierge.
Що ж до цнотливого й чистого Гавриїла, то він тут уже два тижні. Соутцо мені казав, але я повірила в це лише вчора, коли пані Ґавіні здивувалася, що ми його ще не бачили.
Quant au chaste et pur Gabriel, il est est ici depuis une quinzaine de jours. Soutzo me l’avait dit mais je ne l’ai cru que hier quand Mme Gavini s’est étonnée de ce que nous ne l’ayons pas encore vu.
Я повернулася до старої Жакоб, тільки переодягнена англійкою і в таких окулярах, що перше, що вона зробила, — це порадила засіб проти хвороби очей і сказала де Дайєнс переказати мені, щоб я показала їй очі; я відсунула окуляри, кліпаючи повіками. Я грала комедію, ніби нічого не розумію французькою, де Дайєнс мала записувати оповідь і перекладати її мені потім. Загалом основні риси ті самі, усе те саме, окрім портрета мого судженого, який в усьому такий, як в Едмона: ставний шатен, широкий, опуклий лоб, відвертий і чесний вигляд. Чудовий характер, чарівний, дуже багатий чоловік, титулований чи славетний, а то й те й те.
Je suis retournée chez la mère Jacob, seulement déguisée en Anglaise et avec des lunettes telles que la première chose qu’elle a fait a été d’indiquer un remède contre le mal des yeux et de dire à de Daillens de me dire de lui montrer mes yeux, j’ai écarté les lunettes en clignant les paupières. J’ai joué la comédie de ne rien comprendre en français, de Daillens devait recueillir le récit et me le traduire ensuite. Somme toute, les grands traits sont les mêmes, tout est la même chose même, excepté le portrait de mon futur qui est en tous points pareil à celui d’Edmond; un homme bien proportionné châtain, un front large et bombé à l’air franc et honnête. Excellent caractère, charmant, homme très riche, titré ou célèbre ou les deux.
А далі ось що важко розплутати, і то через самі ж факти.
Et puis voilà ce qui est difficile à débrouiller et cela grâce aux faits eux-mêmes.
Стерегтися й ніколи не зближатися з чорнявим чоловіком, який уже завдав мені горя чи образи, історія з листами; будь-що уникати цього чоловіка, який уже образив мене або зранив моє жіноче самолюбство, він завжди буде для мене фатальним. Цей чоловік глибоко порочний, лихий, «зрештою, пані, ви, заміжня, це зрозумієте, ви їй це поясните, як зможете, це чоловік брудний, огидний у коханні, зіпсутий». Так, але це куди більше скидається на такого собі Олександра з Флоренції, ніж на невинного й водночас винного Жозефа. Зрештою, вона оголошує, що їх буде троє, четверо, пʼятеро, але не слід брати ні білявих, ні чорнявих, а надто огидного чорнявого, — лише шатена.
Me méfier et ne jamais me rapprocher d’un homme brun qui m’a déjà causé du chagrin ou un affront, histoire de lettres, éviter à tout prix cet homme qui m’a déjà fait un affront ou qui m’a blessée dans mon amour-propre de femme, il me sera toujours fatal. Cet homme est profondément vicieux, mauvais, “enfin madame, vous qui êtes mariée vous comprendrez cela, vous le lui expliquerez comme vous pourrez, c’est un homme sale, dégoûtant en amour, perverti”. Oui, mais cela ressemble bien plus à certain Alexandre de Florence qu’à l’innocent et en même temps coupable Joseph. Enfin elle déclare qu’il y en aura trois, quatre, cinq mais qu’il ne faut prendre ni les blonds ni les bruns surtout le brun dégoûtant, mais le châtain.
Потім вона дуже шкодує, що я не взяла такого собі білявого з дуже блакитними очима, який посватався до мене листом у чужій країні. Оскільки це достоту стосується бідолашного Брускетті, я ні про що не шкодую. «Прикро, він би її обожнював».
Puis elle regrette vivement que je n’ai pas pris un certain blond aux yeux très bleus qui m’a fait sa demande par lettre en pays étranger. Comme cela s’applique exactement à ce pauvre Bruschetti je ne regrette rien. “C’est fâcheux, il l’aurait adorée”.
Цього разу, бувши англійкою, я зовсім їй не допомагала, тож, гадаю, маю йняти більше віри цьому сеансові, ніж тому, де я говорила і де звіт, можливо, зазнав впливу мого бажання вгадати Жозефа в тому чорнявому, чи я переплутала двох чоловіків задля приємності довести собі, що це таки буде Жозеф. Зрештою, за що купила, за те й продаю, віддаючи водночас ворожці належне в тому, що, окрім цієї справи з несправжнім Жозефом, усе збігається й усе дуже добре припасовується. А потім вона говорила про якогось пана, що має позашлюбну донечку, радячи мені його стерегтися. Я всього стережуся... коли можу. Якщо вона відраджує мене повертатися саме до того, то може бути спокійна — повертатися до того брудного Лардереля, хай йому грець. Так, але чи маю я вважати історію з Жозефом за...
Cette fois étant anglaise je ne l’ai pas aidée du tout, aussi crois-je devoir ajouter plus de foi à cette séance qu’à l’autre où j’ai causé et dont le compte-rendu a peut être subi l’influence de mon désir d’avoir deviné Joseph dans ce brun ou ai-je confondu deux hommes pour le plaisir de me prouver que ce sera bien Joseph. Enfin je vous le donne pour ce que cela vaut tout en rendant cette justice à la sorcière que sauf cette affaire de faux Joseph tout est d’accord et tout s’ajuste très bien. Et puis elle a parlé d’un certain monsieur qui a une petite fille naturelle me conseillant de m’en méfier. Je me méfie de tout... quand j’y peux. Si c’est à celui-là qu’elle me déconseille de revenir, elle peut être tranquille, revenir à ce sâle Larderel, sapristi. Oui mais dois-je considérer l’histoire Joseph comme ...