❦
Пʼятниця, 9 квітня 1880
Vendredi 9 avril 1880
Продавчинь добрих сорок, наторгували близько десяти тисяч франків, я з них на тисячу. Тож ці пані мене дуже голублять — герцогиня, баронеса Рейль і касирки. Але пані дʼЕрве де Сен-Дені та де Монтебелло нічого не виторгували й пішли дуже невдоволені.
Il y a bien quarante vendeuses, on a fait près de dix mille francs, j’y suis pour mille francs. Aussi je suis très choyée par ces dames, la duchesse et la baronne Reille et les caissières. Mais Mmes d’Hervey de Saint Denis et de Montebello n’ont rien fait et sont parties très mécontentes.
Під кінець влаштовують лотереї та аукціон. Я розпродаю тридцять квитків за чверть години всім цим паням; Соутцо весь час тут.
A la fin on organise des loteries et une vente aux enchères. Je place trente billets en un quart d’heure, à toutes ces dames; Soutzo est toujours là.
Панна Дельсарт приходить, але я надто втомлена, щоб ліпити, ми гомонимо, і Соутцо приносить суниці й горнятка вершків. Оце мила увага, я люблю суниці з вершками! Я не розумію цього славного хлопця. Він більше не говорить мені про кохання, він здебільшого грає в карти з тіткою або гомонить з іншими, поки я читаю газети чи пишу, — словом, як йому до вподоби.
Mademoiselle Delsarte vient mais je suis trop fatiguée pour sculpter, nous causons et Soutzo vient apporter des fraises et des petits pots de crème. Ça c’est une attention gentille, j’aime les fraises à la crème ! Je ne comprends pas ce brave garçon. Il ne me parle plus d’amour, il est le plus souvent à jouer aux cartes avec ma tante ou à causer avec les autres pendant que je lis les journaux ou écris, enfin, comme il lui plaira.
Я зайшла до пані де Брімон, її помешкання чарівне; пахне Сходом, мистецькі речі, драпірування. Вона якнайлюбʼязніша, ми гомонимо про політику. Вона приймає і Ґамбетту, і Принца Наполеона, і всіх інших. (Щодо листа Принца дивіться газети в альбомі.)
Je suis entrée chez Mme de Brimond, son appartement est ravissant; ça sent l’Orient, des objets d’art, des tentures. Elle est aussi aimable que possible, nous causons politique. Elle reçoit et Gambetta et le Prince Napoléon et le reste. (Consultez les journaux de l’album pour la lettre du Prince).
Пані де Брімон — одна з найчарівніших чужоземок, які блищали на початку Імперії. Їй дають пʼятдесят років, і зблизька її обличчю їх і даси. Але коли бачиш її на вулиці, пішки, зі струнким станом і елегантною поставою, із золотим волоссям (фарбованим, гадаю), даєш їй щонайбільше тридцять.
Madame de Brimond est une des plus ravissantes étrangères qui ont brillé au commencement de l’Empire. On lui donne cinquante ans et vue de très près sa figure les a. Mais quand on la voit dans la rue, à pied, avec sa taille svelte et sa tournure élégantes, ses cheveux d’or (teints je crois) on lui accorde tout au plus trente ans.
Вона, звісно, фарбується, але не так сильно, як я думала, бо вона мене поцілувала. Пан Ґавіні памʼятає її вісімнадцятирічною й каже, що вона та її мати обидві були ідеально гарні. Вона англійка, але дуже офранцужена, мила, розумна.
Elle se farde naturellement mais pas autant que je pensais puisqu’elle m’a embrassée. M. Gavini se souvient d’elle à dix-huit ans et il dit qu’elle et sa mère étaient toutes les deux idéalement jolies. Elle est Anglaise mais très francisée, gentille, intelligente.
Я вмістила в альбом статтю з «Фігаро» під назвою: ляпи Принца Наполеона. Ці ляпи — просто-напросто низка вчинків і слів ліберальної та розумної людини, завжди вірної собі. Із нього хотіли зробити чудовисько, а зробили великого громадянина: це справжній республіканець, і, зваблена вже його доктринами, його розумом, його лібералізмом, справжнім, великим, завжди однаковим, я ваблюся ще й престижем імені, роду й майбутнім його двох гарних і чарівних синів. Відповідь «Естафети» на «Пеї» сувора до Пополя, якого Орден просто-таки відлучає, та й зрештою зближення було справді неможливе, ось Кассаньяк у сумному стані... він зможе зробитися легітимістом, він уже ним фактично, коли не на імʼя, бо його імперіалістські доктрини вельми цікаві, а втім, відколи помер Принц, він каже саме лиш дурниці, та йому й важко було б казати щось інше. Я була бонапартисткою за почуттям, потім республіканкою за смаком, за переконанням, але вкрай ліва партія мене відштовхує своїми спартанствами, надто тому, що ця суворість, це заперечення Бога приховують стільки ж корисливості й жадоби, скільки й будь-що інше. Я знайшла свою політику, це політика Принца, тож я пристала до неї з пристрастю. Це справжній державний муж, тож Ґамбетта тепер знайде, з ким мати справу. Він нічого не зробив досі? Але ж він існує лише відтоді, як помер маленький Принц, і подумайте про становище, яке створили йому Тюїльрі. Він ніколи не міг бути згоден із Наполеоном III, він мусив завжди повставати. Релігійне переслідування, яке республіканці провадять із дурним завзяттям, природно розпалює побожність, тож обидві ці крайнощі мені антипатичні.
J’ai placé dans l’album un article du « Figaro » intitulé: les impairs du Prince Napoléon. Ces impairs sont tout bonnement une suite d’actes et de paroles d’un homme libéral et intelligent continuellement conséquent avec lui-même. On a voulu en faire un monstre, on en a fait un grand citoyen: c’est un véritable républicain et séduite déjà par ses doctrines, par son intelligence, par son libéralisme vrai, grand, toujours le même, je le suis encore par le prestige du nom, de la race et par l’avenir de ses deux beaux et charmants fils. La réponse de “L’Estafette” au “Pays” est dure pour Popaul qui est carrément excommunié par l’Ordre ainsi du reste et puis un rapprochement était vraiment impossible, voilà Cassagnac dans un triste état... il pourra se faire légitimiste, il l’est déjà de fait si non de nom car ses doctrines impérialistes sont tout à fait curieuses, du reste depuis la mort du Prince il ne dit que des bêtises et il lui était difficile de dire autre chose. J’étais bonapartiste par sentiment, puis républicaine par goût, par conviction mais le parti très avancé me répugne par ses lacédémonades, surtout parce que cette austérité, cette négation de Dieu, cachent autant d’intérêt et de cupidité qu’autre chose. J’ai trouvé ma politique, c’est celle du Prince, aussi m’y suis-je ralliée avec passion. C’est un véritable homme d’Etat, ainsi Gambetta va trouver à qui parler à présent. Il n’a rien fait jusqu’aujourd’hui ? Mais il n’existe que depuis la mort du petit Prince et songez à la situation qui lui était faite par les Tuileries. Il n’a jamais pu être d’accord avec Napoléon III, il devait toujours se révolter. La persécution religieuse qui se fait avec un acharnement bête par les républicains naturellement exalté la dévotion, ainsi ses deux extrêmes me sont-ils antipathiques.
Мій Принц узяв правильну ноту своїм листом, який, щоправда, не запалить ні радикалів, ні клерикалів, але я вважаю, що шляхетніше бути таким, як Принц, ніж робитися людиною партії, лестячи її манії.
Mon Prince a donné la note juste par sa lettre qui il est vrai n’exaltera ni les radicaux ni les cléricaux mais j’estime qu’il est plus beau d’être comme le Prince que de se faire l’homme d’un parti en flattant sa manie.
Принц постає тут із дивовижною величчю та простотою.
Le Prince apparaît là avec une grandeur et une simplicité étonnantes.
Кажуть, що він проїв гроші свого кузена. Його кузен був імператором, обраним, вибраним, помазаним цілою нацією, до того ж його кузеном, тож те, що сталося, було цілком природним. Що ж до політики, то мій Принц завжди мав власну, і, шануючи свого імператора, живучи у своїй країні й у лоні своєї родини, він ніколи не був іншим, ніж сьогодні, — ось що йому закидають. Дурні! Або нечесні люди! Я цілком підкорена його листом, я навіть не знаю, чи він сам зрозумів, наскільки той чудовий.
On dit qu’il a mangé l’argent de son cousin. Son cousin était empereur, choisi, élu, sacré par la nation entière, de plus son cousin, ce qui s’est passé était tout naturel. Quant à la politique mon Prince a toujours eu la sienne et tout en respectant son empereur et en vivant dans son pays et au sein de sa famille il n’a jamais été autre qu’aujourd’hui, c’est ce qu’on lui reproche. Les bêtes ! Où les gens de mauvaise foi ! Je suis absolument conquise par sa lettre, je ne sais même s’il a compris lui-même à quel point elle est admirable.
Не можна було уявити нічого простішого, доречнішого, розважливішого.
On ne pouvait rien s’imaginer de plus simple, de plus à point, de plus raisonnable.
Ось я пристрасно за нього, доки він іде дорогою, яка мені до вподоби; якщо він з неї зверне, я його полишу, ото й усе.
Me voici passionnément à lui jusqu’à ce qu’il suive le chemin qui me plaît, s’il s’en écarte je l’abandonne et voilà tout.