Субота, 21 лютого 1880

Я йду слухати промову пана Рує і мушу зізнатися, що попри сухість предмета вона була цікава. Та й Рує — оратор; ні бекотіння, ні пишномовності, а гарний жест, природне красномовство, ясність, логіка, які змушують слухати його без утоми і навіть із насолодою. А Ґамбетта слухав побожно, недурний цей президент, він навчався.
Я заводжу альбом, на сторінки якого вклеюватиму всі статті, всякі дрібні новини й таке інше, які видадуться мені цікавими в газетах. Курт, Ферре, де Рузá.
Мофра, Міранди, Рандуен, Гавіні, Пуатріно, Пічоні, Мультедо (старі), Соутцо, і так далі, і так далі. Цей Соутцо купив газету, яка зробить йому золоті справи, і підстригся, як Арно з Ар'єжа, бо я йому це сказала.