❦
Субота, 5 липня 1879
Мій щоденник і моє життя всіх цих днів розповідають вам газети. Пані де Байєль — чарівна жінка, ми читаємо разом і разом обурюємося або захоплюємося.Samedi 5 juillet 1879Mon journal et ma vie de tous ces jours vous sont contés par les gazettes. Mme de Bailleul est une charmante femme, nous lisons ensemble et nous nous indignons ou admirons.
Перед очима в мене фотографія принца Наполеона з двома синами. Подивіться на ці три розкішні створіння й скажіть мені після цього, що бонапартизм помер! Учора нас провідали старий і стара Ґавіні, а на обіді в нас були Прибильська й Божидар, який називає мене старою Арно, бо я охрестила його старим Кувле.
J’ai devant les yeux la photographie du Prince Napoléon avec ses deux fils. Regardez ces trois splendides créatures et qu’on vous dise après que le bonapartisme est mort ! Hier sont venus nous voir le père et la mère Gavini et à dîner nous avions la Pribilsky et Bojidar qui me nomme la mère Arnaud parce que je le baptise le père Couvelet.
Волосся стає сторч, коли читаєш подробиці вбивства Принца. Мерзенного боягуза, який його продав, судитимуть. Боже, якби його повісили. Та ні, цього було б замало. Треба було б змусити його зазнати довгої агонії, такої, як у Принца, який чув, як вони тікають, який чекав на них, який оборонявся, усе ще сподіваючись, що вони прийдуть йому на поміч. Проклятий острів, ниций і цинічний народ.
Les cheveux se dressent sur la tête quand on lit les détails de l’assassinat du Prince. Le lâche infâme qui l’a vendu va être jugé. Dieu si on le pendait. Mais non, ce ne serait pas assez. Il faudrait lui faire subir une longue agonie comme celle du Prince qui les a entendus s’enfuir, qui les attendait, qui se défendait espérant toujours qu’ils allaient le secourir. Ile maudite, peuple vile et cynique.
А все ж я гадаю, що горе зацікавлених осіб, як-от Кассаньяка, не таке справжнє, як моє. Я нічого не втрачаю від смерті нещасного вбитого, але запевняю вас, що це одне з найбільших і найглибших переживань мого життя.
Je crois tout de même que le chagrin des gens intéressés comme Cassagnac n’est pas aussi vrai que le mien. Je ne perds rien à la mort du malheureux assassiné mais je vous assure que c’est une des grandes et profondes émotions de ma vie.
У «LʼIllustrated London News», який я для вас зберігаю [Бракує], ви побачите цю нещасну дитину на колінах у матері, заледве кількамісячну; потім це дворічне немовля верхи на деревʼяному коникові; далі це маленький чотирирічний гренадер.
Dans « L’Ilustrated London News » que je vous garde [Manque] vous verrez ce malheureux enfant sur les genoux de sa mère, à peine âgé de quelques mois; puis c’est un bébé de deux ans monté sur un cheval de bois; ensuite c’est un petit grenadier de quatre ans.
Потім дитина, що вирушає на німецьку війну, і нарешті цей юнак на вигнанні, у Чизлгерсті, у колежі, на війні з Кері!!!
Puis l’enfant partant pour la guerre allemande et enfin ce jeune homme exilé, à Chislechurst, au collège, à la guerre avec Carey !!!
Діна й мама йдуть геть, коли я хочу прочитати їм ці жахливі подробиці, свідчення й розслідування. Вони не можуть спокійно витримувати ці жахіття.
Dina et maman s’en vont quand je veux leur lire ces atroces détails et dépositions et enquêtes. Elles ne peuvent pas tranquillement supporter ces horreurs.
А мене, у глибині душі, бавить донька Акар. Я вимагала реабілітації. Він реабілітований, і користається з цього донька Акар. Кажуть, ніби він одружився з нею у пориві великодушності, щоб залагодити кривди, які вважав за свої особисті. Це пояснення цього феноменального шлюбу не гірше за будь-яке інше. Та байдуже! Він її навіки, боги так вирішили.
Moi, au fond du cœur, c’est la fille Acard qui m’amuse. Je demandais une réhabilitation. Il est réhabilité et c’est la fille Acard qui en profite. On dit qu’il l’a épousée dans un élan de générosité pour réparer des torts qu’il se croyait personnels. C’est une explication comme une autre de ce phénoménal mariage. Qu’importe ! Il est à elle pour toujours, les dieux l’ont décidé ainsi.
Ви ж знаєте, що я часто йду за юрбою. Як же мене може не підкорити той «проникливий чар», про який говорив генеральний прокурор у своїй обвинувальній промові і який скорив присяжних? Коли я читаю промови Покійного, то наче чую їх — так добре я знаю кожну інтонацію; я вгадую ефекти, спалахи й несподіванки. Але... я показала портрет Діни Жюліанові, який вельми мене за нього вихваляв... Принца Жерома було б розкішно намалювати.
Vous savez que je suis souvent la foule. Comment voulez-vous que je ne sois pas subjuguée par ce « charme pénétrant » dont a parlé le Procureur général dans son réquisitoire et qui a gagné le jury ? Quand je lis des discours du Défunt c’est comme si je les entendais tellement je connais chaque intonation; je devine les effet et les éclats et les surprises. Mais... j’ai montré le portrait de Dina à Julian qui m’en a fait les plus grands éloges... Le prince Jérôme serait splendide à peindre.