❦
Вівторок, 3 червня 1879
Велике засідання у Версалі.Mardi 3 juin 1879Grande séance à Versailles.
Прибувши, коли потяг от-от мав рушити, ми сідаємо в перший-ліпший вагон, без друзів. Приїхавши до Версаля, я опиняюся просто перед Кассаньяком, до якого рвучко обертаюся спиною. Це вперше він їде цим потягом. Ось, нарешті, звіт; звіту з «Фіґаро» я для вас не зберігаю, бо він блідий, — мабуть, «Фіґаро» хотів помʼякшити Кассаньякові витівки. Серйозний чоловік так не поводиться, але ж він довів Ґамбетту до сказу.
Arrivées presque au moment du départ du train nous nous plaçons dans n’importe quelle voiture, sans amis. Arrivées à Versailles, je me trouve en face de Cassagnac auquel je tourne vivement le dos. C’est la première fois qu’il vient avec ce train-là. Enfin voici le compte-rendu, je ne vous garde pas celui du « Figaro » car il est pâle, sans doute le « Figaro » a voulu atténuer les gamineries de Cassagnac. Un homme sérieux ne se conduit pas ainsi, mais aussi il a fait enrager Gambetta.
Не знаю, як судити про цей галас; сам собою галас мав свої підстави, але деякі слова, продиктовані гнівом миті, нічого не важать і відбирають гідність у самого галасу. «Пеї» нічого не каже про промову Модʼє де Монжана. Цей шляхетний старий почав дуже добре, але захоплені оплески піднесли його, і скінчив він якоюсь балаканиною. Попри це — то тріумф, усі ліві шалено аплодували, і чоловʼяга мало не зомлів, сходячи з трибуни, тож його довелося вивести із зали. Загалом ось вам, «як кажуть простацько», потішне засідання, тільки повернення доволі осоружне.
Je ne sais quel jugement porter sur ce tapage, le tapage en lui-même avait sa raison d’être mais certains mots dictés par la colère du moment sont sans portée et ôtent de la dignité au tapage même. « Le Pays » ne dit rien du discours de Modier de Montjan. Ce noble vieillard a commencé très bien mais les applaudissements enthousiastes l’ont exalté et il a fini par une sorte de bavardage. Malgré cela c’est un triomphe, toutes les gauches ont applaudi à tout rompre et le bonhomme s’est presque évanoui en descendant de la tribune en sorte qu’on dut l’emmener hors de la salle. En somme voilà une séance amusante « comme on dit vulgairement » seulement un retour assez détestable. »
Ґавіні, Ґаллоні дʼІстрія (сенатор), де Бувіль (велике бидло), Аміль, Осман, ще один і ми. Гадаю, я була доволі гарненька, бо пані Арно де лʼАрʼєж, яку мені показав Ґавіні і яка — чарівна жінка, часто й довго дивилася на мене з такою доброзичливою і граційною усмішкою, що мені пригадалася моя флорентійська мати, та лиш у тієї, бідолашної жінки, були на те причини, тоді як у пані Арно їх нема. А втім вона завжди має цей чарівний вигляд королеви чи доброї феї, літньої, але прегарної. Кажуть, їй від сорока восьми до сорока девʼяти років, стільки їй і даси, надто через сиве волосся й свою особливу елегантність дуже літньої жінки, що полягає в драпованих, спадистих вовняних тканинах, у капелюшку, насунутому на самісіньке чоло, що притінює жваві, молоді чорні очі під чорними бровами. Очниця невелика. Ніс дуже гарний, хоч і масивний, з дуже чіткими гранями. Відстань від носа до рота дуже коротка, тоді як підборіддя пряме й довге. Рот середній, гарний і приємний. Матова шкіра. Чудовий стан, граційні й милі рухи, наскільки це можливо в такої жінки. З капелюшка спадала вуаль, яку вона укладала, мов мантилью, навколо шиї. У неї є подвійне підборіддя — не від повноти, а від віку. Чорна вовняна сукня, бо вона ще в жалобі за чоловіком, а комір і манжети з білого полотна, як у чоловіків, що навіть погано пасувало до чорних рукавичок, з-під яких видніла шкіра між рукавом і рукавичкою.
Gavini, Galloni d’Istria (sénateur) de Bouville (grosse brute) Hamille, Haussmann un autre et nous. Je crois que j’étais assez jolie parce que Mme Arnaud de l’Ariège, que je me suis faite montrer par Gavini, et qui est une adorable femme, m’a regardée souvent et longtemps avec un sourire si bienveillant et si gracieux que je me suis rappelée de ma mère de Florence, mais celle-ci avait des motifs la pauvre femme, tandis que Mme Arnaud n’en a pas. D’ailleurs elle a constamment cet air adorable d’une reine ou d’une bonne fée, âgée, mais ravissante. On la dit âgée de quarante huit à quarante à neuf ans, elle les paraît, surtout à cause de ses cheveux blancs et de son élégance particulière de très vieille femme qui consiste en étoffes de laine drapées, flottantes, un chapeau venant très sur le front et mettant dans l’ombre des yeux noirs vifs et jeunes sous des sourcils noirs. L’orbite n’est pas grande. Le nez est très beau quoique massif et avec des plans très arrêtés. La distance du nez à la bouche est très courte tandis que le menton est droit et long. La bouche est moyenne, jolie et aimable. Un teint mat. Une taille admirable, des mouvements gracieux et gentils autant que cela est possible chez une telle femme. Il lui descendait un voile du chapeau qu’elle arrangeait comme une mantille autour du cou. Elle a un double menton, pas de graisse, mais d’âge. Une robe de laine noire puisqu’elle est encore en deuil de son mari et des col et manches en toile blanche comme les hommes, cela faisait même assez mal avec des gants noirs qui laissaient voir la peau entre la manche et le gant.
Одне слово, усе, що мені про неї казали, — правда, і я закінчу тим, з чого мала б почати: пані Арно вродлива, проста й велична. Її син узяв на себе обовʼязок розсаджувати дам, і ми кілька разів бачили його в нашій ложі, куди він приводив дам. Цей чарівний син не такий уже й чарівний, як мені здавалося.
Enfin tout ce qu’on m’en a dit est vrai et je termine en disant ce par quoi j’aurais dû comencer, Mme Arnaud est belle, simple et majestueuse. Son fils a fait métier de placer les dames et nous l’avons vu plusieurs fois dans notre loge y amenant des dames. Ce charmant fils n’est pas aussi charmant que je croyais.
Він має трохи... пересичений вигляд, і черепа йому бракує. Розуму в нього, певно, небагато. Чоло низьке, а голова пласка.
Il a un peu l’air... écœuré et il lui manque du crâne. Il ne doit pas avoir beaucoup d’esprit. Le front est bas et la tête plate.
Шкода, бо якби до того, що в нього є від шиї до брів, додати ще гарне чоло, обличчя було б справді вродливе.
C’est dommage car si avec ce qu’il a du cou jusqu’aux sourcils il avait un beau front, ce serait vraiment une belle figure.
Примітка упорядників
[Півсторінки порожньо]
[MOITIE DE PAGE BLANCHE]
Але є один білявий молодик, якого ми бачимо в Опері з де Дайєнс і якого ось уже два роки величаємо торговцем сорочками, що його навіть доволі дратує; так от, цей молодик має геть пересичений вигляд, і хоч між тим пересиченим юнаком і паном Арно немає жодної подоби, я сама не знаю чому, але вловлюю натяк на цей вираз в обличчі Арно; дрібничку, майже нічого, та все ж він мені про нього нагадує.
Mais il y a un jeune homme blond que nous voyons à l’Opéra avec De Daillens et que depuis deux ans nous saluons du nom de marchand de chemises, ce dont il est même assez impatienté, donc ce jeune homme a l’air absolument écœuré et sans qu’il y ait aucune espèce de ressemblance entre le jeune écœuré et M. Arnaud je ne sais pourquoi je retrouve un soupçon de cet air dans la figure d’Arnaud; un rien, presque rien mais enfin il m’y fait penser.
Примітка упорядників
[Півсторінки порожньо]
[MOITIE DE PAGE BLANCHE]
Це безглуздо, бо той огидний, тоді як Арно вродливий. А втім, це чоло мене не вабить, до того ж він любить коней і перегони. Боюся, що він дурний і чванькуватий.
C’est absurde, car l’autre est ignoble tandis qu’Arnaud est beau. C’est égal ce front ne me tente pas, en plus il aime les chevaux et les courses. Je crains qu’il soit bête et fat.
Кассаньяк зволив якусь мить розглядати мене в лорнет, моя тітка каже «весь час», а це означає раз чи два. Він повертався тим самим потягом, що й ми, але ми старанно його уникали; та сама зала очікування, де ми чекали — він, я і Поль — на сенаторський потяг, півтора року тому. Старий дурень Кассаньяк, узяв і одружився.
Cassagnac a daigné me lorgner un instant, ma tante dit « tout le temps » cela veut dire une ou deux fois. Il est revenu par le même train que nous mais nous l’avons soigneusement évité; cette même salle d’attente ou nous avons attendu; lui, moi et Paul, le train des sénateurs il y a un an et demi de cela. Vieille bête de Cassagnac, s’être marié.
Я дала квиток одній ученці Майстерні.
J’ai donné un billet à une élève de l’Atelier.
Удома застаємо Жанну й Музе, і вечір минає.
A la maison nous trouvons Jeanne et les Mouzay et la soirée se passe.