❦
Неділя, 9 лютого 1879
Dimanche, 9 février 1879
Я була в гуморі, і ми поїхали до Опери; я зробила собі величезні груди й узяла голос Барона з «Варʼєте». Увесь час було доволі кумедно. Де Дайєнс морочила Мультедо, а я морочила людей, яких знаю лише на імʼя. Голос і жахливий акцент, що я взяла, відганяли всякі підозри. Мені дуже кортіло заговорити до Блана, який там прогулювався, але я боялася. З Полем Ле Ру, малим Полем, вийшла доволі незвичайна розмова. Я говорила про мистецтво, науку, літературу, політику — усе впереміш із усякою непристойністю, через що він сказав Мультедо, що я кокотка, а оскільки Мультедо сумнівався, малий Поль нахилився ще ближче йому до вуха й запевнив, що цілком цього певен.
J’étais en train, nous sommes allés à l’Opéra; Je m’étais faite une poitrine énorme et la voix de Baron des « Variétés ». C’était assez drôle tout le temps. De Daillens a intrigué Multedo, moi j’ai intrigué des gens que je ne connais que de nom. La voix et l’accent épouvantable que j’avais pris défiaient les soupçons. J’avais très envie de parler à Blanc qui se promenait là mais j’avais peur. Avec Paul Le Roux, petit Paul, ça [a] été une conversation assez extraordinaire. J’ai parlé d’arts, sciences, littérature, politique le tout mélangé de choses canailles qui lui ont faire dire à Multedo que j’étais une cocotte et comme Multedo doutait, petit Paul se pencha encore plus à son oreille et lui dit qu’il en était certain.
Які ж брехуни й тупо самозакохані ці чоловіки.
Sont-ils menteurs et bêtement fats ces hommes.
Кінець — справжній епос. Ми натрапляємо на Поля-брата з якимось малим корсиканцем, котрий, бачачи, що його взяли в облогу, намагався відтягти його до шикарних дам у трико, запевняючи, що ці два чорні доміно — «дві дрібні повійниці з Гельдера».
La fin est épique. Nous retrouvons Paul le frère avec un petit Corse qui le voyant attaqué tâchait de l’emmener vers les femmes chics en maillot, en assurant que ces deux dominos noirs étaient « deux petites saletés du Helder ».
Ми регочемо з цього, мов дві навіжені, й тягнемо їх до кафе з нами випити шампанського, кепкуючи з бідолашного малого, якому Поль шепнув на вухо, що одна з нас — його настирлива коханка, а друга — приятелька. Словом, дами. Жюлі та Аннетта. Корсиканець набирає хитрого вигляду й пропонує нам зняти маски, бо ж він нас знає. Він був такий дурний, що ми реготали без упину, а Поль добре грав свою роль із де Дайєнс, яка грала свою чарівно. Та малий корсиканський простачок, що, вважаючи нас за дам, розсипався у вибаченнях за свою першу фразу, був просто чудовий.
Nous en rions comme deux folles et les entraînons au café avec nous prendre du champagne et blaguons le pauvre petit auquel Paul a dit à l’oreille que l’une était son crampon et l’autre une amie. Des dames enfin. Julie et Annette. Le Corse prend des airs malins et nous propose d’ôter nos masques puisqu’il nous connaît. Il était si bête que nous avons ri tout le temps et Paul jouait bien son rôle avec de Daillens qui jouait le sien à ravir. Mais le petit serin Corse qui nous croyant des dames se confondait en excuses de sa première phrase, était ravissant.
Дурний ніс і дурні очі! Зрештою ми йдемо до «Кафе Мазарен», прихоплюємо там ще одного корсиканця й усі пʼятеро вирушаємо вечеряти до «Кафе де Парі». Цих нібито студентів чи журналістів нема чого було боятися. Білі руки й маленькі ніжки вибивали їх зі звичної колії та вселяли повагу, а ще тут був Поль, який нашіптував їм про свої стосунки з однією з нас, запевняючи, що це світські жінки. Вони цим перейнялися, і ми домовилися зустрітися на перегонах наступного дня.
Un nez et des yeux bêtes ! Enfin nous allons au Café Mazarin, y prenons un autre Corse et tous les cinq allons souper au Café de Paris. Ces espèces d’étudiants ou de journalistes n’étaient pas à craindre. Les mains blanches et les petits pieds les sortaient de leurs habitudes et leur imposaient et puis Paul était là qui leur racontait à l’oreille ses relations avec l’une en assurant que c’étaient des femmes du monde. Ils s’en sont pénétrés et nous avons pris rendez-vous aux courses le lendemain.
Ці добрі діти все проковтнули, повірили, що ми дами, й освідчувалися нам, благаючи побачень у Гранд-Отелі. Це було безглуздя, але дуже невинне. Гадаю, я не наважилася б так ризикувати зі світськими, нагородженими орденами чоловіками — у них забагато самовпевненості. Але ця наївність, що нас благала забути про дрібних повійниць із Гельдера й просила нас зняти маски в буфеті Опери, — погодьтеся, що ця невинність освіжає душу.
Ces bons enfants ont tout gobé, ont cru que nous étions des dames et nous ont fait des déclarations en demandant des rendez-vous au Grand-Hôtel. C’était insensé mais très innocent. Je crois que je ne m’aventurerais pas ainsi avec des hommes du monde et décorés, ils ont trop d’aplomb. Mais cette candeur qui nous priait d’oublier les petites saletés du Helder et nous priait de nous démasquer au buffet de l’Opéra, convenez que cette innocence raffraîchit l’âme.
Усе це не дуже добре. О, я знаю, але ніхто не брав мене ні за руку, ні за стан; лише двічі я подала руку для поцілунку двом корсиканцям. Так роблять і в салоні, і вони вклали в це стільки шани, що, далебі, я від цього ще не помру.
Tout cela n’est pas très bien. Oh ! je sais mais personne ne m’a pris ni la main, ni la taille; seulement j’ai donné ma main deux fois à baiser aux deux Corses. Cela se fait dans un salon et ils y ont mis tant de respect que ma foi, je n’en mourrai pas encore.
Я помру з туги — оце можливо, якщо це затворницьке життя триватиме.
Je mourrai de tristesse, ça c’est possible, si cette existence cloitrée continue.
Я ревіла як дурна два дні тому й позавчора, і, словом, час, щоб цьому настав край.
J’ai pleuré comme une bête il y a deux jours et avant-hier, et en un mot il est temps que cela finisse.
Учора приходила Берта. Щоразу, як я бачу її пику, я думаю про її маску.
Berthe est venue hier. Chaque fois que je vois son muffle je pense à son masque.
Сьогодні — пан і пані Ґолдсмід.
Monsieur et Madame Goldsmid aujourd’hui.