Неділя, 20 жовтня 1878

Я замовила екіпаж на девʼяту і в супроводі своєї фрейліни панни Ельсніц вирушила відвідати Сен-Філіп, Сен-Тома дʼАкен і Нотр-Дам. Піднялася аж на самий верх, оглянула дзвони — справжня англійка. Але ось що я вам скажу: існує чудовий Париж — це старий Париж; і в ньому можна бути щасливою, але за умови, що уникатимеш бульварів і Єлисейських Полів — усього нового, цих гарних кварталів, які я ненавиджу і які діють мені на нерви. Але там, у Фобур-Сен-Жермен, почуваєшся зовсім інакше.
О! подивіться на Школу образотворчих мистецтв — хоч кричи.
Чому я не можу там навчатися? Де ще можна здобути таку повну освіту? Я пішла на виставку Римської премії: друге місце здобув учень Жюліана. Жюліан дуже радий.
Якщо колись я стану багатою, то засную школу для жінок.
Пан і пані Кубе прийшли на обід, і ми повезли їх у Булонський ліс.