❦
Середа, 18 лютого 1874
Mercredi, 18 février 1874
Помолюся Богові, щоб Він визволив мене від великої прикрості — від того, що я червонію через графа де Ламбертьє, навіть від самого його імені; це ганебно й неприємно. Поки він лише дивився — це було нічого, але якщо я починаю червоніти — це жахливо! І без жодної причини; червоніти через такого малого поганця, як Ламбертьє, — це дурість.
Je vais prier Dieu de me délivrer d’un grand ennui, c’est que je rougis pour le comte de Lambertye, même pour son nom, c’est honteux et désagréable. Tant qu’il me regardait seulement ce n’était rien, mais si je me mets à rougir c’est affreux ! Et sans aucune cause, rougir pour un petit laideron comme Lambertye, c’est bête.
Бідна Соломинка їде сьогодні. Тепер, коли вона їде, мені здається, що я помилялася, що вона не була ані дурна, ані нестерпна, ані безглузда; що це моя вина. Я за нею жалкую, особливо тому, що, відʼїжджаючи й прощаючись, вона плакала... це нагадує мені жорстокість Коліньйон, яка по двох роках не пролила ані сльози — особливо вона, якій сльози так мало коштували. Мені сумно цілий день, я жалкую за цією бідолахою.
La pauvre Solominka part aujourd’hui. Maintenant qu’elle s’en va, il me semble que je me trompais, qu’elle n’était pas bête ni insupportable, ni sotte; que c’est ma faute. Je la regrette, surtout parce que en partant et faisant ses adieux elle a pleuré... cela me fait souvenir de la dureté de Collignon qui après deux ans n’a pas versé une larme surtout elle à qui les larmes coûtaient si peu. Je suis triste toute la journée, je regrette cette pauvre bête.
Протяг і Жозефіна розбили дзеркало. Це мене дуже непокоїть.
Le courant d’air et Joséphine ont cassé le miroir. Cela me trouble beaucoup.
Мене кличуть іти на той розпродаж на площі Массена (сукня блакитна і капелюшок, непогано). Я почуваюся дуже стомленою — вчора лягла рівно о третій. Але священники не дозволяють розпродаж і музику в перший день Великого посту, ще й у Попільну середу; тож його перенесли. Ми гуляємо, потім мама й тітка їдуть до Монако. Я замовляю капелюшок у Пігаля. Ми йдемо на набережну шукати дідуся, але натрапляємо лише на Ламбертьє, який гуляє сам-один; я попередила Поля, і він не скривився, і я не почервоніла — кажуть, що так, але я цього не відчула. Ми побачили його знову, вертаючись; цього разу нас було троє — я, Діна й Поль, дуже серйозні; мені навіть здається, що інші його не помітили, а я — ледве.
On m’appelle pour aller à cette vente au square Masséna (robe bleue et chapeau, pas mal). Je me sens très fatiguée, je me suis couchée à trois heures exactement hier. Mais les prêtres ne permettent pas la vente et la musique le premier jour du Carême et un mercredi des Cendres, aussi elle est remise. Nous nous promenons, puis maman et ma tante vont à Monaco. Je commande un chapeau chez Pigalle. Nous allons à la Promenade chercher papa, mais nous ne trouvons que Lambertye se promenant tout seul, j’ai prévenu Paul et il n’a pas fait de grimace et je n’ai pas rougi; on dit que oui, mais je ne l’ai pas senti. Nous le revîmes encore en retournant, cette fois nous étions tous les trois, moi, Dina et Paul, très sérieux; je pense même que les autres ne le virent pas, et moi à peine.
Я заходжу до «London House» із Бете. Я ніколи б не подумала, що так жалкуватиму за Соломинкою; навіть у цю мить моє серце... бʼється за неї; не знаю, чому вона мені здається гідною жалю1.
Je passe au London House avec Bête. Je ne pouvais jamais penser que je regretterai tant Solominka, même en ce moment mon cœur... bat pour elle, je ne sais pourquoi elle me paraît pitoyable.
Сьогодні мені гидко і від себе, і від усіх, а мама така дратівлива, що не знаєш, що й сказати. Нудний день.
Je suis dégoûtée de moi et de tout le monde aujourd’hui, et maman qui est si irritable qu’on ne sait que dire. C’est une ennuyeuse journée.
Кілька разів я бачила Гамільтона, але замість скористатися з тих хвилин, я мимоволі хитаю головою — і він зникає. Та що мені Гамільтон, коли він помер. Сьогодні я дурна.
Plusieurs fois j’ai vu Hamilton mais, au lieu de profiter de ces moments, involontairement je secoue la tête et il disparaît. Mais que m’importe Hamilton puisqu’il est mort. Je suis sotte aujourd’hui.
Мушу визнати одну річ: тепер я виходжу з дому заради графа де Ламбертьє. Жалюгідна мета! Чому саме він — треба питати в когось іншого, не в мене. Він мені зовсім не подобається; чи тому, що2 він на мене дивиться? Щоправда, саме через це я й знаю, що він існує. І щоразу я намагаюся зрозуміти мотив, причину цих дивлянь [sic], які часто мене дратують.
Je dois déclarer une chose, c’est que mon but de sortie est en ce moment le comte de Lambertye. Le misérable but ! Pourquoi il l’est, il faut demander à tout autre que moi. Il ne me plaît pas du tout est-ce parce que il me regarde, c’est vrai que par cela il a fait que je sais qu’il existe. Et chaque fois je tâche de savoir le motif, la cause de ces regardations [sic] qui souvent m’irritent.
Яка я божевільна! І скільки честі цьому паскудникові — писати про нього цілу сторінку!
Que je suis folle ! Et combien d’honneur je fais à ce saligaud d’en parler une page entière.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩