❦
Четвер, 22 січня 1874
Jeudi, 22 janvier 1874
Нарешті цей день настав! Цей день, якого я так чекала і який, здавалося, ніколи не настане. Цього разу ми їдемо -- я, мама, Діна й Поль; щойно прибувши, помічаю карету Говардів; іду до них; пан де Ла Буасьєр мене проводжає; проговоривши з ними десять хвилин, я помітила, що бідний де Ла Буасьєр на мене чекає; я поспішаю його відпустити, подякувавши.
Enfin ce jour est arrivé ! Ce jour que j’attendais tant et qui semblait n’arriver jamais. Cette fois nous allons, moi, maman, Dina et Paul, aussitôt arrivés, j’aperçois la voiture des Howard, je vais chez eux, M. de La Boissière me reconduit, ayant parlé pendant dix minutes avec eux je me suis aperçue que ce pauvre de La Boissière m’attendait, je m’empresse de le renvoyer en le remerciant.
Вони їдять на відкритому повітрі; пан Аллен із сином і Теббітт теж поруч, у кареті. Ми утворили досить веселе коло; я забираюся з Еґґі на козли до Теббітта, звідки дивлюся перший забіг. Бʼюся з Теббіттом об заклад на два франки, що виграю. Потім іду з мамою, що спиралася на мою руку, в її гарній сірій сукні, капелюшок у тон -- чудовий ефект (синя сукня, сірі черевики, гарно) -- і з Полем прогулятися перед трибунами. Тут увесь вишуканий світ, що й минулого разу, а до того ж княгиня Суворова графиня й панна де Ґальве: спідниця з каштанового оксамиту, зверху якийсь величезний фартух з гагату; вбрання розкішне; вона гарніша, ніж я думала, вона пишно розкішна; її дочка: вбрання перлово-сіре з рожевим; обидві від Ворта, шлейфи величезні. Графиня де Ґальве -- перлово-сіра, вдягнена як маленька дівчинка; панна де Ґальве -- спідниця з темно-червоної фаї, два плісовані волани, пальто з вовни того самого відтінку, мила, граціозна й приваблива, і симпатична, як завжди; але і в графині, і в неї самої досить жалюгідний вигляд поруч з розкішною поставою княгині Суворової та її дочки; ця маленька обожнює полювання, коней і собак -- і правильно. Центифолія божественна, між двома чоловіками, потім із Розалі. Чорна сукня з трохи блакитного, з тієї тканини, що щойно зʼявилася й яку я не вмію назвати, і суцільно чорний оксамит. У неї знову розкішна карета, розкішні коні, лівреї -- і все.
Ils mangent à livre ouvert, M. Allen avec son fils, et Tebbitt sont à côté aussi en voiture. Nous formions un cercle assez gai, je monte avec Aggie sur le siège chez Tebbitt d’où je regarde la première course. Je parie avec Tebbitt deux francs que je gagne. Après cela je vais avec maman appuyée sur mon bras, avec sa belle robe grise, chapeau assorti, effet magnifique, (robe bleue, bottines grises, bien) et Paul, me promener devant les tribunes. Il y a tout le beau monde de l’autre jour, y ajouté la princesse Souvoroff la comtesse et Mlle de Galve, jupe velours marron, par-dessus une espèce d’énorme tablier en jais, toilette superbe, elle est plus belle que je ne le pensais, elle est magnifiquement superbe, sa fille, toilette gris perle et rose, toutes deux de Worth, traînes énormes. La comtesse de Galve gris de perle, en petite fille, Mlle de Galve, jupe faille rouge foncé, deux volants plissés, pardessus en laine même nuance, gentille, gracieuse et attrayante et sympathique comme toujours; mais et la comtesse et elle-même ont l’air assez misérable à côté des superbes allures de la princesse Souvoroff et sa fille, cette petite adore la chasse, les chevaux et les chiens, elle a raison. Centifolia divine, entre deux hommes, puis avec Rosalie. Une robe noire avec un peu de bleu, en cette étoffe qui vient de paraître que je ne sais pas nommer, et velours tout noir. Elle a de nouveau une superbe voiture, de superbes chevaux, des livrées et tout enfin.
Робимо кілька кіл, дивлячись і привертаючи погляди. Мої сталеві підбори справили фурор; перед останнім забігом повертаємося до карети Говардів забрати Діну (чорна сукня). Пан Говард іде з мамою, я з Діною. У мами й Діни дуже довгі шлейфи, одне слово, обидві в парадних убраннях; тоді як я була в короткій сукні, яку ношу завжди; на мене дуже звертали увагу. Не знаю чому. (Боже мій! Я б не хотіла, щоб це «не знаю чому» прийняли за кокетство!) Тому що на мене справді дивляться; отже, не на мою красу дивляться! (Зрештою, краси в мене немає!) Ненавиджу Ламбертьє! Мені здається, він з мене глузує! Це жахливо, коли думаєш, що з тебе сміються!
Nous faisons plusieurs tours, regardant et regardés. Mes talons d’acier ont fait fureur, avant la dernière course nous retournons à la voiture des Howard prendre Dina (robe noire). M. Howard va avec maman, moi avec Dina. Maman et Dina ont de très longues traînes, en grandes toilettes enfin; tandis que j’avais la robe courte, celle que je porte toujours; j’étais très remarquée. Je ne sais pas pourquoi. (Mon Dieu ! je ne voudrais pas qu’on prenne ce je ne sais pourquoi pour une coquetterie !). C’est parce que réellement je suis regardée, ce n’est donc pas ma beauté qu’on regarde ! (d’ailleurs je n’ai pas de beauté !). Je déteste Lambertye ! Il me semble qu’il se moque de moi ! C’est affreux lorsqu’on pense qu’on se moque !
Перегони були дуже блискучі. Мама розважилася. Ми сиділи, пан Говард із нами, біля барʼєра; було чарівно бачити, як усі ці коні стрибають; від часів Поршфонтена я ще не бачила так зблизька, як вони біжать. Це приголомшливо.
Les courses étaient très brillantes. Maman s’est amusée. Nous étions assises, M. Howard avec nous, près de la barrière, c’était ravissant de voir sauter tous ces chevaux, depuis Porchefontaine je ne les ai pas vus courir aussi près. C’est ébouriffant.
Але посеред цих насолод мене мучила думка, що це останній день і що все скінчилося. Я нетерпляче чекала цього дня -- і мене винагороджено. І мені було краще, бо в нас були хоча б Говарди.
Mais au milieu de ces plaisirs j’étais tourmentée par la pensée que c’est le dernier jour et que c’est fini. J’attendais aujourd’hui impatiemment, et je suis récompensée. Et j’étais mieux parce que nous avions au moins les Howard.
Коли я переходила канат біля карет, Ламбертьє перегороджував шлях, він ніби йшов проти мене з опущеною головою1; він посунувся, не знаю як. Здавалося, він ніяковів перед моєю мамою, немов ми старі знайомі. Лукаріні вітається й теж розмовляє зі мною біля каната. Теббітт дуже приємний хлопець. Джоя була позаду нас на зворотній дорозі; ми наближаємося2 до неї; коли мама сказала, що та може кохати3 кожного, сьогодні Одіффре, завтра свого слугу, я хотіла сказати, що вона чинить як справжня християнка, але мамі б стало погано; я й без того кажу достатньо.
En traversant la corde près des voitures Lambertye impediva il cammino, questi parea che contro me con la testa bassa, il s’est rangé je ne sais comment. Il avait l’air de se gêner devant ma mère, comme si nous étions de vieilles connaissances. Lucarini me salue et me parle aussi près de la corde. Tebbitt est un garçon très agréable: la Gioia était derrière nous au retour, nous approsiamo d’elle; lorsque maman a dit qu’elle peut aimer chacun, aujourd’hui Audiffret, demain son domestique, je voulais dire qu’elle agit en vraie chrétienne, mais maman se trouverait mal; j’en dis assez sans cela.
На Прогулянці -- шалена кількість людей.
A la Promenade un monde fou.
Дивуюся, як Вітґенштайн може любити свою потвору?!! Виходжу з карети з Полем, поки забирають і привозять додому дідуся. Після цього ще одне коло каретою.
Je me demande comment Wittgenstein peut aimer sa laideronne ? !! Je descends de voiture avec Paul pendant qu’on prend et ramène papa à la maison. Après cela encore un tour en voiture.
Мама надто добре бачила, як Ламбертьє на мене дивився; вона не каже ані слова -- і це великий доказ. Мені не подобається, як він дивиться, коли не сам -- здається, ніби глузує; чи я божевільна!!! Він -- наважитися глузувати з мене!!!!!!!!!!!!!! Я безумна, що завдаю собі таких образ!
Maman a trop bien vu combien Lambertye m’a regardée, elle n’en dit pas mot et c’est une grande preuve. Je n’aime pas comme il regarde lorsqu’il n’est pas seul il semble se moquer, suis-je folle !!! Lui oser se moquer de moi !!!!!!!!!!!!!! Je suis une insensée de me faire des injures semblables !
Мати навіть цього не припускає; вона вірить, що всі повинні захоплюватися її улюбленою дочкою й обожнювати її.
Ma mère ne le suppose même pas, elle croit que tout le monde doit admirer et adorer sa fille chérie.
Ось і минув щасливий день! Мені лишається тільки перебути ніч, щоб почати інший, майже такий самий.
Voilà une journée heureuse écoulée ! je n’ai qu’à traverser la nuit pour en commencer une autre presque semblable.
Дякую, Боже!
Merci mon Dieu !
Чому, коли я щаслива, мені завжди хочеться просити прощення за свої гріхи?
Pourquoi lorsque je suis heureuse, je voudrais toujours demander le pardon de mes péchés ?
Я бачила барона Фіно -- товстого, буркотливого, запорошеного селюка; і подумати тільки, що два роки я червоніла від самого його імені!
J’ai vu le baron Finot, un gros paysan bourru et poussière, et dire que pendant deux ans je rougissais pour son nom !
Примітки
В оригіналі італійською: «impediva il cammino, questi parea che contro me con la testa bassa» (відгомін Данте, «Пекло», I, 35 і 47, з відхиленнями). ↩
В оригіналі італійською: «approsiamo» (так у тексті). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩