❦
Четвер, 15 січня 1874
Jeudi, 15 janvier 1874
Чи могло бути інакше? Як я могла подумати, що цього разу буде краще, добре?
Est-ce que ça pouvait être autrement ? Pourquoi pouvais-je penser que cette fois ce sera mieux, bien ?
І щоразу мені здається, що буде інакше, що я помиляюся, що буде добре! На перегонах я була найнещаснішою. Перегони, тобто товариство і вбрання, були надзвичайно блискучі. Хоч як критикуй це товариство, все ж це товариство, і до того ж добре.
Et toutes les fois il me semble que ce sera autrement, que je me trompe que ce sera bien ! Aux courses j’étais la plus malheureuse. Les courses, c’est-à-dire la société et les toilettes étaient extraordinairement brillantes. On a beau critiquer cette société, tout de même ça en est une, et bonne.
Графиня Гарзінська, віконтеса Віжʼє, княгиня Лабанова, княгиня де Шіме, герцогиня де Муші -- з чоловіками, крім Лабанова, який був із дочкою. Все це -- гарні імена, гарні вбрання й гарні жінки.
La comtesse Harzinski, la vicomtesse Vigier, la princesse Labanoff, la princesse de Chimay, la duchesse de Mouchy, avec leurs maris excepté le Labanoff qui était avec sa fille. Tout cela sont de beaux noms, de belles toilettes et de jolies femmes.
Усі вони були разом, знають одне одного, розмовляють, веселі.
Tout cela était ensemble, on se connaît, on se parle, on est gai.
Ми одні -- убогість убогостей, добре вдягнені, але краще б ні! Сказати те, що я відчуваю, описати моє обурення, заздрість, злість, самоприниження -- занадто важко, і цього не виразити моїм грубим і запиленим пером. Що більше всі розважаються, то більше я роздираю собі серце й душу. Це не для мене, кажу, мені лише чотирнадцять, але ж колись мені буде шістнадцять!
Nous, seules, les misères des misères, bien habillées mais j’aimerais mieux ne pas l’être ! Dire ce que je sens, décrire mon indignation, l’envie, la méchanceté, l’abaissement de soi-même, est chose trop difficile et qui ne peut s’exprimer par ma plume rude et poussiéreuse. Plus tout le monde s’amuse plus je me déchire le cœur et l’âme. Ce n’est pas pour moi, dis-je, je n’ai que quatorze ans, mais j’en aurai donc seize un jour !
Боже мій! Я дуже страждаю, але ще недостатньо, щоб заслужити нагороду.
Mon Dieu ! Je souffre beaucoup, mais pas encore assez pour mériter une récompense.
Тітка почувалася ще так само жалюгідно, гірше за мене; хотіла це від мене приховати і від цього була ще жалюгідніша. Сила-силенна вишуканої публіки, незліченні карети; пани Верман і Ламбертьє пішли по княгиню Лабанову і її дочку. Княгиня з Верманом, а дочка з Ламбертьє.
Ma tante se sentait encore aussi misérable, plus que moi, elle voulait le cacher de moi et elle était encore plus misérable. Il y a une quantité de beau monde, des voitures sans nombre; MM. Woerman et Lambertye allèrent chercher la princesse Labanoff et sa fille. La princesse avec Woerman et sa fille avec Lambertye.
Одне слово -- усі з пристойного світу, а я, нещасна, дивлюся із заздрістю на те, що їм належить за правом, і на повсякденні речі.
Enfin, quoi, tout le monde est du monde comme il faut, et moi, malheureuse, je regarde avec envie ce qui est dû, et les choses de tous les jours.
Жалість жалостей, убогість убогостей. Після другого забігу я була рада повернутися до карети. Нас четверо: я, тітка, Діна й Поль, цей негарний невихованець, що бігав на всі боки.
Pitié des pitiés, misère des misères. J’étais heureuse après la deuxième course de regagner la voiture. Nous sommes quatre, moi, ma tante, Dina et Paul, ce vilain mal élevé qui courait de tous les côtés.
Карета-монстр поїхала, повна дам, і Ламбертьє на козлах. Я не змогла розгледіти, хто були ці дами.
La voiture-monstre est partie chargée de dames et Lambertye sur le siège. Je ne pus voir qui étaient les dames.
Відʼїжджаємо останніми, бо треба було чекати мого брата, який поводиться як бурчун, як невихований мужик. Ґальве не було. Тібет підійшов до нашої карети поговорити. Перегони були блискучі, особливо як для Ніцци. Був запряг доморт. На Прогулянці ледь можна проїхати. Я була така нещасна, що ледве бачила коней і нічого не зрозуміла. Скільки разів я собі казала: що більше всі розважаються, то більше я в розпачі! На перегони їдуть, щоб бачити, зустрічатися, знайомитися!
Nous partons les derniers, car il fallait attendre mon frère qui se conduit comme un bourru, comme un paysan mal élevé. Les Galve n’y étaient pas. Tibet est venu nous parler à la voiture. Les courses étaient brillantes, pour Nice surtout. Il y avait un attelage à la daumont. A la Promenade on peut à peine passer. J’étais si misérable que j’ai à peine vu les chevaux et je n’ai rien compris. Combien de fois me disais-je que, plus tout le monde s’amuse, plus je suis au désespoir ! Aux courses on va pour voir, on se rencontre, on se connaît !
Nous avons passé deux fois par la Promenade criblée, remplie de voitures et de piétons. A l’avenue de la Gare (robe brune, bien) nous rencontrons maman déguenillée avec des déguenillés. Oh ! malheur !
За обідом я не розмовляла, але на вигляд не була незадоволена. (Пані Анічкова й Маченька.)
A dîner je ne parlais pas, mais je n’avais pas un air mécontent. (Mme Anitchkoff et Machenka)
Тоді мама каже:
Alors maman dit :
— Муся, вона сама не знає, чого хоче, бо вона розпещена; вона хоче чоловіка, але це занадто рано, далебі3. Це вивело мене з себе; я хотіла плакати, кричати. Ось як тлумачать мої почуття! Ось як мене розуміють! Не хочуть зрозуміти, чому я незадоволена, бо самі це відчувають і знають і хочуть лише приховати.
— Moussia, elle ne sait pas elle-même ce qu’elle veut, car elle est gâtée; elle veut un homme, mais c’est trop tôt, ma foi. Cela me mit hors de moi, j’aurais voulu pleurer, crier. Voilà comment on interprète mes sentiments ! Voilà comment on me comprend ! On ne veut pas comprendre pourquoi je suis mécontente car eux-mêmes le sentent et le savent et ne veulent que le dissimuler.
Великий Боже, пробач мої нарікання! Але дай нам пожити хоч мить так, як я люблю, як усі ці люди живуть. Зніми з наших голів прокляття, спаси мене, прости мені!
Grand Dieu, pardonnez mes murmures ! Mais faites-nous vivre un moment, comme j’aime, comme tous ces gens vivent. Ôte de sur nos têtes la malédiction, sauve-moi, pardonne-moi !
Я справді страждаю. О! якби ми могли жити як усі ці люди, хоча б як ніццький світ!
Je souffre vraiment. Oh ! si nous pouvions vivre comme tous ces gens, comme le monde de Nice au moins !
Я плачу від люті й заздрощів!
Je pleure de rage et d’envie !
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩