Середа, 19 листопада 1873

Ідемо дивитися вбрання у Кінґсбері — воно мені не подобається: пахне Ліонською компанією, і є в ньому англійський акцент, а все разом приправлене Бон Марше. Свіжо, сіро, добре; я теж свіжа й гарна (коричнева сукня, чорний капелюшок, добре). Лишаємо маму й тітку на вокзалі й їдемо з Діною шукати троянди для тих французів, яких мама й тітка проводжають до Монако. Приходимо з квітами, коли потяг уже майже відійшов. Треба просити дозволу в начальника станції, щоб пройти. Біжу просити (це старий, якого знаємо ще з часів війни); хотіла сказати йому одне слово, щоб пройти швидше, але, як завжди, сказала двадцять, і так швидко, що ми обоє сміялися, коли я летіла до вагона. Віддавши квіти, ідемо шукати Гічкок і Бет; заходимо ще до Говардів запитати час і місце, де зустрінемося завтра для прогулянки з Плантусом. Застаю лише Аґґі, яка вправлялася. Кажу їй, що потрібно, кручу її кілька разів у повітрі, і знову вирушаємо. Дорогою зустрічаємо мадам Говард — вона каже нам усе, що потрібно. Елен і Ліз з нею. Елен гарна — красивою її робить передусім цера.
Пройшли чверть набережної з Діною удвох і зустріли Муші — вони мене впізнали й обернулися обоє з такими привітними обличчями. Я відвернулася, щоб не засміятися. Впевнена, що вони чарівні; живуть у нашому провулку, вілла Флорі. Іду замовити морозиво на сьогоднішній обід. Починаю обожнювати вишні — бо його жокеї носять вишневе.
Дама в жакеті та її чоловік приїхали сьогодні; я бачила їх на вокзалі. Чоловік схожий на Гамільтона, але здається розчавленим дружиною, яка має суворий вигляд і вираз святенниці. Але цей чоловік — досконалий Гамільтон через пʼятнадцять років. Гамільтона теж розчавить дружина. Ця орда, цей ареопаг із Бадена, що всі повзуть до Лондона, щоб бути на церемонії, яка зробить герцога Гамільтона порядною людиною (на два роки). Тобто я лютую. Так забрати в мене те, що я мала найдорожчого... досить. Як це смішно з мого боку! Чи я божевільна.........
Мама й тітка через мене заздрять Елен й намагаються переконати себе, що я така ж гарна, як вона (так само, як я). Я так добре прочитала це в їхніх очах, і навіть у кареті тітка, дивлячись на мене, каже:
— Ви б були гарна, якби ваші манери й ваша запальність...
Це було як продовження її думки.
Що робити? Якби могла — швидко зробила б себе красивою, чарівною, найкрасивішою у світі. У мене є голос — здається, я його надірвала. О Боже мій, збережи його! Не дай йому загинути. Це мій статок, моє щастя, моя краса. Гарний голос — це все. Я непогана собою, а з гарним голосом — і поготів. Пробач мені моє честолюбство! Зміцни, прикрась і збережи мій голос. О Боже мій!
на полях
Сабатьє приїхали.
Сьогодні ввечері я здаюся собі такою гарною, що не можу відірватися від дзеркала; чому я не завжди така! Справді, зараз я така ж гарна, як Елен. Обличчя не палає, але я рожева, свіжа.

Примітки

В оригіналі англійською: «practised». ↩
В оригіналі англійською: «rigid». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі італійською: «basta». ↩