❦
Неділя, 16 листопада 1873
Dimanche 16 novembre 1873
О девʼятій я майже готова — лишилося тільки надягти сукню. Мама кличе:
A neuf heures je suis presque prête, il me reste seulement à mettre la robe. Maman m’appelle :
— Тепер новини, — каже вона. — По-перше, обід був дуже смачний, але ось що добре. Ми їли у вітальні, коли раптом Сонічка:
- Maintenant les nouvelles, dit-elle. - Premièrement le dîner qui était très bon, mais voilà qui est bon. Nous mangions dans le salon quand soudain Sonitchka:
— Дозвольте вас привітати. Як я щаслива, як я щаслива! Мусінка виходить заміж!
- Permettez-moi de vous féliciter. Comme je suis heureuse, comme je suis heureuse ! Moussinka se marie !
— Боже правий, Мусінка — дитина, невже у чотирнадцять років дівчатка виходять заміж!
- Juste ciel, Moussinka est une enfant, est-ce possible qu’à quatorze ans les petites filles se marient !
— Та що ви всі ховаєте, всі це знають, справді нема чого ховати. Справді, запевняю вас. Який абсурд.
- Mais que cachez-vous tous, tous savent cela, il n’y a vraiment rien à cacher. Vraiment je vous assure. Quelle absurdité.
— Ну так от, вони мені сказали, що вона виходить за Гамільтона — лорда Гамільтона. Це було в Гайдельберзі. Ремус сказав мені, що він лікар і друг усіх Гамільтонів. І стара дама йому сказала:
- Eh bien vraiment ils m’ont dit qu’elle épousait Hamilton, lord Hamilton. C’était à Heidelberg. Remus m’a dit qu’il est docteur et ami de tous les Hamilton. Et la vieille dame lui a dit:
— Як я щаслива, як я щаслива — мої двоє синів одружуються: герцог — з дочкою герцога Манчестерського, а лорд — з російською панночкою, мадемуазель Башкирцевою.
- Comme je suis heureuse, comme je suis heureuse, mes deux fils se marient, le duc épouse la fille du duc de Manchester et lord une demoiselle russe, Mlle Bashkirtseff.
Все це мені розповідає мама, а потім каже, що тітка сказала: мене не віддали б за таких молодих людей, як обидва Гамільтони, через їхнє розпусне життя — особливо за герцога, який, якщо й одружиться, через два роки поїде до своєї Джої. А Сонка сказала ще інакше — що це за герцога ти виходиш, додала мама. Не можу передати, як я здивована — звідки, як, коли, хто!!! Бувають надзвичайні речі, але ніколи такі дивовижні, як ця! Не можу отямитися! Але це справді просто казка! Це що, Святий Дух розповідає всі ці дурниці?!!
Tout ça me raconte maman puis elle dit que ma tante a dit qu’on ne me donnerait pas à des jeunes gens comme les deux Hamilton, à cause de leur mauvaise vie, surtout le duc qui, s’il se marie, dans deux ans ira chez sa Gioia. Et Sonka a dit autrement encore, que c’est le duc que tu épouses, ajouta maman. Je ne puis exprimer mon étonnement, d’où, comment, quand, qui !!! Il y a des choses extraordinaires, mais jamais aussi merveilleuses que cela ! Je n’en reviens pas ! Mais vraiment c’est fabuleux ! Est-ce le Saint-Esprit qui raconte toutes ces bêtises ?!!
Тітка прокидається, і ми йдемо до неї; змушую її повторити цю історію, потім Діну, потім Бет, потім Валіцького — словом, усіх. Але вона божевільна, ця Колокольцова! Невже серйозно вона це сказала? — питаю всіх. Та це ж неможливо! Невже вона не розуміє, що я — дитина! Я така здивована, що аж дурію. Нічого не можу з собою вдіяти — ніколи б я про таке не подумала!
Ma tante se réveille et nous passons chez elle, je me fais répéter l’histoire par elle, puis par Dina, par Bête, par Walitsky, par tous en un mot. Mais elle est folle cette Kolokolzoff ! Est-ce sérieusement qu’elle a dit cela ? demandai-je à tout le monde. Mais ce n’est pas possible ! Est-ce qu’elle ne comprend pas que je suis une enfant ! Je suis tellement étonnée que je deviens bête. C’est plus fort que moi, jamais je n’aurais pensé à cela !
Але вже пізно, треба до церкви (коричнева сукня, чорний капелюшок, непогано) — мама йде вперше після хвороби; церква повна, стільки росіян! Але одна жінка мене вразила — на мить я подумала, що це Джоя, яка надзвичайна схожість. З наших знайомих — Ґаґарін, Говарди, пані Теплакова. Виходячи, зустрічаю панну Колокольцову; вона каже, що я підросла, погарнішала і т. д. Я вдаю велику приязнь, тисну їй руку з усіх сил, говорю так по-дружньому, кажу, як я рада її бачити, що люблю її, чи ще щось. Беру її під руку, і ми спускаємося разом. Вона й собі каже мені не знаю скільки не знаю чого — що вона говорить від серця, що надто стара для компліментів, а от я їй кажу компліменти.
Mais il est tard et il y a l’église, (robe brune, chapeau noir, pas mal) maman va pour la première fois depuis sa maladie, l’église est pleine, il y a tant de Russes ! Mais une femme m’a frappée, un moment j’ai cru que c’est Gioia, quelle ressemblance extraordinaire. Il y a Gagarine, les Howard, Mme Teplakoff de ceux que nous connaissons. En sortant je rencontre Mlle Kolokolzoff, elle me trouve grandie, embellie, etc. etc. J’affecte une grande amitié, je secoue sa main de toutes mes forces, je parle en des termes si amicaux, je lui dis comme je suis contente de la voir, que je l’aime, ou je ne sais plus quoi. Je prends son bras et nous descendons ensemble. Elle, à son tour me dit je ne sais combien de je ne sais quoi, qu’elle parle du cœur, qu’elle est trop vieille pour faire des compliments, mais que moi, je lui dis des compliments.
— Вибачте, пані, але я теж можу сказати, що надто молода, щоб їх робити.
- Pardon madame, mais je puis dire aussi que je suis trop jeune pour en faire.
І тра-та-та, і та-ра-ра, і т. д.
Et patati et patata, etc. etc.
За сніданком до нас ненадовго приходять усі Говарди. О другій їдемо по них, щоб проїхатися1 разом. Нас четверо — я, Елен, Ліз і Діна. Надягла капелюшок — і я гарна. Боюся, що піде дощ. Але ми щасливо доїжджаємо до них, забираємо їх і їдемо на музику. Карет — неймовірно багато. Замовляємо коней на завтра о третій — їхатимемо верхи вчотирьох. День сірий, але добрий, і вигляд у мене свіжий. Ми стояли біля саду, коли раптом бачу, як підходить пані Теплакова із Соломінкою, потім до них приєднується барон де Нерво, і ця трійця зупиняється навпроти нашої карети — спершу вітають нас, потім розглядають. Пані Теплакова озброєна лорнетом. Ця гра тривала кілька хвилин, потім бачимо, як Нерво підходить до карети: «Мене просили, панночки, запитати у вас — яка з вас найгарніша?» Я цього чекала. Тоді починається мішанина.
A déjeuner nous arrivent tous les Howard pour un moment. Nous allons les chercher à deux heures pour drive ensemble. Nous serons quatre, moi, Hélène, Lise et Dina. J’ai mis mon chapeau et je suis jolie. J’ai peur qu’il ne pleuve. Mais nous arrivons heureusement chez eux, nous les prenons et nous allons à la musique. Il y a une quantité incroyable de voitures. Nous allons commander les chevaux pour demain à trois heures, nous allons toutes les quatre à cheval. La journée est grise mais bonne, et je suis fraîche. Nous restions près du jardin lorsque tout à coup je vois venir Mme Teplakoff avec Solominka puis le baron de Nervo se joint à eux et cette trinité s’arrête vis-à-vis notre voiture et nous saluant d’abord nous examinent ensuite. Mme Teplakoff armée de son lorgnon. Ce jeu continue quelques minutes puis nous voyons Nervo s’approcher de la voiture: Je suis chargé mesdemoiselles de vous demander laquelle de vous est la plus jolie ? Je m’y attendais. Alors commence un méli-mélo.
Ліз каже: мадемуазель Башкирцева.
Lise dit: Mlle Bashkirtseff.
Діна каже: мадемуазель Говард.
Dina dit: Mlle Howard.
А ми з Елен теж говоримо, але не кажемо нічого. Це тривало б довго, але я поклала цьому край:
Et moi et Hélène parlons aussi mais ne disons rien. Ça aurait duré assez longtemps mais j’ai terminé l’affaire :
— Пане, ми такі скромні, що нічого не можемо сказати. Скажіть цим дамам, що ви думаєте самі.
- Monsieur, nous sommes tellement modestes que nous ne pouvons rien dire. Dites à ces dames ce que vous pensez vous-même.
— У такому разі мушу сказати, що вибрати неможливо.
- En ce cas, je dois dire qu’il est impossible de choisir.
Ця сцена була дуже кумедна. Тоді Елен попросила мене поїхати — швидше, швидше. Ми всі сміємося. Після тридцяти шести кіл набережною я виходжу з Елен пішки, і ми трохи проходимося — ледве-ледве. Не знаю як, але вона назвала когось, і я зрозуміла — чоловік з «Оймари».
Cette scène était très amusante. Alors Hélène me pria de nous en aller, vite, vite. Nous rions toutes. Après trente-six tours à la promenade je descends avec Hélène à pied, et nous marchons un peu, presque pas. Je ne sais pas comment, mais elle me nomma je ne sais pas qui et j’ai compris, l’homme à Oïmara.
— Той, у кого яхта?
- Celui qui a son yacht ?
— Гамільтон? Ні.
- Hamilton ? Non.
— Але ж яхта була у Гамільтона.
- Mais c’est Hamilton qui avait son yacht.
— Ти його знаєш?
- Tu le connais ?
— Так, в обличчя.
- Oui, de vue.
— Товстий, товстий, товстий, рудий? Так, вся родина загалом дуже скандальна. — І вона почала розповідати мені монакську історію, але всю перекручену.
- Le gros, le gros, le gros, le rouge ? Oui, toute la famille est en général très scandaleuse; et elle se mit à me raconter l’histoire de Monaco, mais toute pervertie.
Сідаємо назад у карету, і розмова уривається. Вона якось дивно говорить про Гамільтона, і я дуже підозрюю...
Nous remontons en voiture et cela cesse. Elle a une drôle de manière en parlant de Hamilton et je soupçonne fortement...
Обідаємо в них; весь час нагорі; перед обідом усі залишаються в навчальній кімнаті, і мадемуазель Філіпс, гувернантка Адді, каже мені:
Nous dînons chez eux, tout le temps nous sommes en haut, vers le dîner tout le monde reste à l’étude et Mlle Philips la gouvernante chez Addy me dit:
— Панночко, маю до вас одне доручення, трохи делікатне ((я червонію, знаю, що вона скаже)) — пані Адді так захоплюється вашим вбранням, що попросила мене запитати, де ви його замовляєте в Парижі, бо вона впевнена, що ви його не шиєте в Ніцці.
- Mademoiselle je suis chargée d’une commission envers vous, un peu délicate ((je rougis, je sais ce qu’elle dira)) Mme Addy admire tellement vos costumes qu’elle m’a priée de vous demander où vous les prenez à Paris, car elle est sûre que vous ne les faites pas à Nice.
Справді, я цього не чекала — захоплюються моїми сукнями, а я одягаюся так просто. Але дам адресу з задоволенням — це в Парижі. Даю адресу Ворта. Елен починає розповідати, скільки в мене суконь, і т. д. — тоді я доводжу, що в мене лише дві для вулиці й дві на вечір, що одягаюся просто і т. д., і т. д., і т. д., і т. д., і т. д., і т. д.
Vraiment je ne m’y attendais pas, on admire mes robes, moi qui m’habille si simplement. Mais je donnerai l’adresse avec plaisir, c’est à Paris. Je donne l’adresse de Worth. Hélène se met à raconter combien de robes j’ai, etc. etc. alors je prouve que je n’ai que deux de rue et deux pour le soir, que je m’habille simplement etc. etc. etc. etc. etc. etc.
Нарешті обід. Пані Говард надзвичайно добра й любʼязна. Вона звеліла приготувати мені мʼясо — червоне, сире, — але я не змогла його проковтнути, бо воно ще кривавило. Вона дуже засмучена, що Поль не прийшов, і повторила це десять разів; Ліз теж, і Елен їй каже: «Чого ти так переймаєшся братом». Ліз стала червоною-червоною. Я мала дурість написати Елен сентиментального листа про смерть Абрамовича; вона показала його матері, і відтоді та мене дуже любить. Сказала мені, що бажає, щоб я завжди зберігала такі добрі почуття, і т. д., і т. д. Я насварила Елен за це; вона пояснювала різні речі, але після обіду сказала мені у ванній, що це єдиний лист, який показала, потім, ніжно цілуючи мене, — що я її єдина й перша подруга, і т. д., і т. д., і т. д., і т. д., і т. д., і т. д. Я зашарілася, коли говорили про Абрамовича — яка ж я дурна! Міс Філіпс розповіли про моє навчання — а вона, я впевнена, була впевнена, як і Адді з Бреді, що я нічого не роблю. Вона була здивована, дуже здивована, і хвалила мене разом із пані Говард за обідом. Проводжаємо її додому.
Enfin le dîner. Mme Howard est extrêmement bonne et aimable. Elle m’a fait cuire la viande rouge, crue, mais je n’ai pas pu l’avaler car c’était encore tout saignant. Elle est tellement fâchée que Paul n’est pas venu et elle le répéta dix fois; Lise aussi, et Hélène lui dit qu’est-ce que tu t’inquiètes tant du frère. Lise devint rouge, rouge. J’avais la bêtise d’écrire une lettre sentimentale à Hélène sur la mort d’Abramovitch, elle l’a montrée à sa mère et depuis ce moment elle m’aime beaucoup. Elle m’a dit qu’elle désire que je garde toujours d’aussi bons sentiments etc. etc. J’ai grondé Hélène pour cela, elle m’expliqua toutes sortes de choses, mais après dîner elle me dit dans le Bain que c’est la seule qu’elle a montrée, puis m’embrassant tendrement, que je suis sa seule et première amie etc. etc. etc. etc. etc. etc. Je rougis lorsqu’on parla d’Abramovitch, suis-je bête ! On parla de mes études à Miss Philips qui je suis sûre, était sûre ainsi que les Addy et Brady que je ne fais rien. Elle était surprise, très surprise, et me loua avec Mme Howard à dîner. Nous la conduisons chez elle.
Пишу — майже опівніч, а мушу встати о пʼятій. Цієї ночі мені знову снився він — як я задоволена. Мені досить весело, навіть дуже, коли я буваю в Говардів. Хлопці декламували. Ми наробили дурниць — ось і все.
J’écris, il est presque minuit et je dois me lever à cinq heures. J’ai rêvé cette nuit encore de lui, que je suis contente. Je m’amuse assez, même beaucoup quand je vais chez Howard. Les garçons ont déclamé. Nous avons fait des bêtises et voilà tout.
Примітки
В оригіналі англійською: «drive». ↩