Понеділок, 1 вересня 1873

Спускаюся, і перше мамине слово:
--- Тобі снився Гамільтон?
Лишаємося в їдальні балакати. Валіцький приносить костюм Поля й питає моєї думки, бо треба сказати, що всі, чоловіки й жінки, зі мною радяться. Я сказала, що світліший був би кращий.
--- Безперечно, -- каже він, -- герцог носить такого фасону, Рашель теж.
Ну все, тепер мені дошкулятимуть!
Говорили про доходи герцога; тітка каже, що він збіднів.
Замість девʼяноста тисяч фунтів у нього двадцять тисяч. Це все ще непогано, -- каже мама. Валіцький починає свої дурниці: розповів Макарову, що герцог, коли заборонили приводити собак на променад, привів свиню, привʼязану до ноги.
Потім додає:
--- Який оригінал! Минулого року він влаштував сніданок, і суп подавали в нічних горщиках.
Він ще наговорив непристойностей, свиня. Більше не записуватиму всього, що казатимуть про герцога, -- це буде нудно й довго. Ця неможливо тупа княгиня кличе мене герцогинею. Макаров забувся -- говорив голосно й досить різко через свого брата, цього напівбожевільного; княгиня його дражнила, і всі трохи теж. Той наговорив зухвалостей, і так далі (я говорю про брата); наш Макаров розкаявся, що говорив, і попросив вибачення в дідуся, але той сідає на високого коня, самолюбство тощо, тощо. Він справді манірний, цей Макаров; попросив вибачення й сам збентежений. Він такий дурний і кумедний, але чудовий учитель. Герцог Гамільтон -- у моді; вони мені дошкулятимуть, як скажені. Виходжу перед обідом з тіткою, з княгинею. Вона знову каже мені «герцогине», а потім:
--- Він рудий, бридкий.
--- Про кого ви? Якщо про герцога Гамільтона, то скажу вам, що він у десять тисяч разів кращий за вашого чоловіка.
Удень усі разом; я ще не розпочала навчання, тож сиджу з усіма.
Мама каже:
--- А як Берта сказала, що Гамільтон на ній неодмінно одружиться.
(Пишу при місячному сяйві.)
--- Цілком можливо, -- кажу я, -- що тут дивного?
Мама охарактеризувала Берту: гарна як ангел, пустотлива й грубіянка як чорт, ходить із тростиною й крокує, широко розставляючи ноги. Дурна княгиня каже:
--- Хто така Берта, негідна суперниця? Нічого, ми її вбʼємо. А вас пожирали ревнощі.
Я кількома словами розповіла про Берту. Мама каже:
--- Але ти від Гамільтона далека, як я від російського імператора.
Я зробила жест.
--- Так, -- вела далі вона, -- бо якби Гамільтон прийшов і цілував мені руки, благаючи віддати тебе, я б відмовила. У нього є Джоя, він не може жити з порядною жінкою; чоловік, який звик, -- не може; такі звʼязки ніколи не закінчуються.
Коли я виходила заміж, Марія Іванівна Перлік, зовсім проста дівчина, прийшла до мене, зачинила двері й сказала: «Панно, я вас знаю й люблю; не виходьте за Башкирцева, у нього є коханка, і в коханки є діти. Не сподівайтеся на свою молодість і красу -- через два тижні після весілля він піде до колишньої». І справді пішов.
Мама стільки говорить, що мені справді страшно. Спираючись на кінець моєї книги номер вісім, я хотіла сказати, що якщо він мене полюбить, то не зможе більше кохати іншу. Але промовчала, інакше була б смішна. Мама дуже боїться. З Борелем вона жартувала, а тут бачить, що це серйозно, і хоче мене відвернути. А від цього він мені ще дорожчий. Треба завжди діяти навпаки. Але треба ще подивитися, чи він мене схоче, перш ніж відмовляти й боятися, мамо люба. Справді, ви мене лякаєте, ви відбираєте в мене надію! Якщо справді через рік він мене забуде й повернеться до іншої! Я б убила себе, якби таке сталося.
Хочу навчитися стрибати через скакалку; роздягнулася й почала -- пекельна спека -- зі скакалкою. Обід (сіра сукня, добре). Справді, я не надто бридка. Увечері виїхали з дідусем, тіткою й княгинею до Монако; вона продала свій шиньйон за двадцять пʼять франків і прогуляла їх. У мами страшенно болить голова, Діна лишається. Ах! Як мені набридає маленька донька княгині. Я сказала, що Джоя тут і має собак, як Ренар. Сказала, що дідусь, знаючи її чоловіка, цілком може піти до неї. Дідусь хотів собаку; він розповів історію Ренарів у Бадені. Дідусь цілком визнає, що герцог живе з цією жінкою як чоловік.
Увечері приходять Анічкови; вони переїхали трохи далі від нас.

Примітки

В оригіналі італійською: «spogliata». ↩