Середа, 9 липня 1873

Уже три дні я не пишу щоденника; спробую пригадати середу. Вже не памʼятаю — нічого надзвичайного; увечері з Анічковими до Румпельмаєра. Ми їдемо до Відня в суботу. Я щаслива, але мама залишається, і це засмучує: немає радості без прикрості. Це велика істина.