❦
Неділя, 25 травня 1873
Dimanche 25 mai 1873
Після сніданку пішли до церкви (сукня кольору екрю, волосся зібране догори, добре). Людей було багато, нічого елегантного. На мене дуже дивилися. Я була найкраще вдягнена; були шовкові сукні й усілякі вигадки, але моя проста сукня з батисту й мій соломʼяний капелюшок із піднятими крисами й пірʼїною півня, без квітів, без стрічок, були найкращі. Потім увійшли мадам Бекетова й пан Тормосов. Мадам Бекетова потиснула руку мамі, яка мене їй представила. Раптом дивлюся праворуч — і кого бачу?.. Абрамовича. Я була дуже здивована й навіть рада, бо він мені нагадав Ніццу й решту. Він теж був здивований і радий, підійшов до мами й поговорив з нами. Мама вийшла посеред літургії — мусила піти до Гактіуса; я лишилася з Юрковим.
Après déjeuner, nous sommes allés à l’église (robe écrue, cheveux relevés, bien). Il y avait beaucoup de monde, rien d’élégant. On m’a beaucoup regardée. J’étais la mieux habillée, il y avait des robes de soie et des tralalas, mais ma simple robe de batiste et mon chapeau de paille à bord relevé et à plume de coq, sans fleurs, sans rubans, étaient les mieux. Puis sont entrés Mme Beketoff et M. Tormosoff. Mme Beketoff a serré la main à maman qui m’a présentée à elle. Tout à coup je regarde à droite et je vois qui ?... Abramovitch. J’étais très surprise et même contente car il m’a rappelé Nice et le reste. Il était aussi très surpris et content, il s’est approché de maman et nous a parlé. Maman est sortie au milieu de la messe, maman devait aller chez Hactius; je suis restée avec Yourkoff.
Після літургії мадам Бекетова говорила зі мною дуже любʼязно. Потім Абрамович наговорив мені купу компліментів і дурниць, але він мені досить подобається — він не антипатичний. Пішла з Юрковим і Полем до Сапоженікових. Не можу почуватися в них вільно: вони надто зухвалі — ні, не те; вони не любʼязні — ні, не те; вони надто напружені — ні, ні. Вони — дівчата — вільні, і не лише вільні, а різкі й розвʼязні, запанібрата з хлопцями. Одне слово, вони мені не подобаються. У них я почуваюся скуто, як на голках.
Après la messe, Mme Beketoff m’a parlé très aimablement. Puis Abramovitch m’a dit un tas de compliments et de bêtises, mais je l’aime assez, il n’est pas antipathique. Je suis allée avec Yourkoff et Paul chez les Sapogenikoff. Je ne puis être chez eux à mon aise, ils sont trop hardis et encore ça n’est pas ça, ils ne sont pas aimables, non pas ça, ils sont trop tirés, non, non. Ils, les filles sont libres et non seulement ça, mais brusques et libres, intimes avec les garçons. Ils ne me plaisent pas, en un mot. Je suis gênée, sur des épingles, chez eux.
На обід мама прийшла трохи пізніше. На обіді була мадам Бекетова — це чарівна жінка, дуже симпатична, весела, любʼязна. Після обіду, коли мама сказала, що хоче їхати, я їй казала, що вже нема часу, бо за обідом говорили, що мадам Бекетова, пан Юрков, Цима й Олексій поїдуть верхи, і пан Юрков запропонував дістати мені амазонку в мадам Кабнілиної — і коня. Мені страшенно хотілося залишитися. Мадам Бекетова теж просила, щоб ми лишилися. Вона дуже весела й любить трохи шалені речі. Ми лишилися. Пан Юрков приніс мені амазонку, я причепурилася якнайкраще. Чекаючи на комірець і манжети, сиділа напівроздягнена в спальні. Я палала від нетерпіння, тим більше що мені не терпілося вже їхати1. Нарешті я була готова. Ми вирушили.
A dîner, maman est arrivée un peu plus tard. Mme Beketoff était à dîner, c’est une charmante femme, très sympathique, gaie, aimable. Après dîner, quand maman a dit qu’elle voulait partir, je lui disais qu’il n’y a plus le temps car à dîner on dit que Mme Beketoff, M. Yourkoff, Cima et Alexis iront à cheval et M. York a proposé de me procurer une amazone chez Mme Kabniline, et un cheval. J’avais grande envie de rester. Mme Beketoff priait aussi que nous restions. Elle est très gaie et aime les choses un peu folles. Nous sommes restés. M. Yourkoff m’a apporté l’amazone, je me suis arrangée pour le mieux. En attendant le col et les manchettes je restais moitié déshabillée dans la chambre à coucher. Je brûlais d’impatience d’autant plus que I longed to go away. Enfin j’étais prête. Nous partîmes.
Ось де я знову бачу Божу Доброту до мене. Коли ми проїхали деяку відстань кроком, мадам Бекетова сказала перейти на трот (це вона й пан Юрков нами керували). Серце в мене закалатало, бо мені було соромно, що я не вмію їздити англійським тротом; я подумала, що помолюся Богу, щоб допоміг, але не наважилася. Він не сповнив би цієї молитви так одразу. Але хоч я й не молилася словами, вся моя істота молилася. Ми перейшли на трот, і за кілька хвилин я вхопила англійський трот і їхала досить добре. Я не очікувала, що Бог це зробить! Я була вражена. Не хотіла вірити, що це відбувається насправді, — здавалося фантазією моєї уяви. Але й потім я весь час їхала тротом непогано — вхопила рух. Слава Небесам! Іншим це здається смішним, але для мене все діється з Його волі, і мені не соромно2 просити Його про найдрібнішу річ.
Voilà où encore je vois la Bonté divine pour moi. Quand nous avons passé quelque distance au pas, Mme Beketoff a dit de trotter (c’est elle et M. Yourkoff qui nous dirigeaient). Mon cœur a battu car j’avais honte de ne pas savoir trotter à l’anglaise, je me suis dit que je vais prier Dieu de m’aider, mais je n’osais pas. Il n’aurait pas rempli cette prière tout d’un coup. Mais malgré que je n’ai pas prié avec des paroles, tout mon être priait. On s’est mis à trotter et dans quelques minutes j’ai attrapé le trot anglais et allais assez bien. Je ne m’attendais pas que Dieu ferait cela ! J’étais stupéfaite. Je ne voulais pas croire que c’est la réalité, cela me semblait une fantaisie de mon imagination. Mais tout le temps après je trottais pas mal, j’ai attrapé le mouvement. Grâce au ciel ! Ça paraît ridicule à d’autres mais pour moi, tout se fait par Sa volonté et je ne suis pas ashamed de Le demander pour la moindre des choses.
Ми їхали разом, пʼятеро верхи, за нами — екіпаж з мамою, Марі, Ольгою, швейцарською панянкою й маленьким Канчиним. Дорога спочатку була вся на сонці, яке мене жахливо пекло, потім ми вʼїхали в щось на кшталт лісу, де ми їхали тінистими, зеленими, прекрасними алеями. Ми їхали ґалопом, тротом і кроком; я їхала то з Олексієм, то з Цимою, з усіма потрохи. Мадам Бекетова трималася поруч мене й розмовляла дуже мило. Питала, чи ті, кого вона знає в Ніцці, ще там, імʼя цього, того, про прогулянки верхи, про спільних знайомих. Я сказала, що хотіла б купити всіх коней, щоб їх так не заганяли.
Nous allions ensemble, cinq personnes derrière nous, la voiture avec maman, Marie, Olga, une demoiselle suisse et le petit Kanchine. La route était au commencement toute au soleil qui me brûlait horriblement, puis nous entrâmes dans une espèce de forêt où nous suivions des allées ombragées, vertes, belles. On a galopé, trotté et allé au pas, j’allais tantôt avec Alexis, avec Cima, avec tout le monde un peu. Mme Beketoff restant à côté de moi, causait très gentiment. Elle me demandait si les personnes qu’elle connaissait à Nice y sont encore, le nom de celui-ci, de celui-là, des promenades à cheval, des connaisances communes. Je lui ai dit que je voudrais acheter tous les chevaux pour qu’on ne les fasse pas tant travailler.
— Яка безмежна уява! — каже вона мені.
— Quelle imagination vaste ! me dit-elle.
— О так! Я спускаюся на дно моря й піднімаюся до хмар, коли вже розійдуся.
— Oh ! oui, je descends au fond de la mer et je monte aux nuages quand je m’y mets.
— Це недобре, не треба попускати повіддя уяві.
— Ça n’est pas bien, il ne faut pas lâcher la bride de l’imagination.
Ще якийсь час ми розмовляли в такому тоні. Вона розмовляє дотепно, жваво. Я нею майже зачарована. Після шаленого ґалопу мої коси розсипалися; вона тримала мій капелюшок, поки я їх поправляла. Прогулянка була чудова, я дуже задоволена, що лишилася. Але трапляються такі кумедні речі: тільки-но збиралася їхати — і ось я верхи, амазонка, кінь — все зʼявляється як за чарами. Моя сукня тощо лишилася в Сапоженікових. Я вдяглася, й ми спустилися до салону. Марі Сапоженікова підійшла й каже:
Nous avons continué sur ce ton pour quelque temps. Sa conversation est piquante, animée. J’en suis presque charmée. Après un galop enragé, mes cheveux tombèrent, elle tint mon chapeau jusqu’à ce que je les arrangeai. La promenade était charmante, je suis très satisfaite d’être restée. Mais il arrive des choses si drôles, au moment de partir, me voilà au milieu d’une partie à cheval, l’amazone, le cheval, tout paraît comme par enchantement. Ma robe etc., était restée chez les Sapogenikoff. Je me suis habillée et nous descendîmes au salon. Marie Sapogenikoff est venue et dit :
— Чи поговориш зі мною трохи англійською?3
— Will you speak English with me a little bit ?
— Залюбки3, — кажу їй.
With pleasure, lui dis-je.
І ми поговорили кілька хвилин. Потім вона звертається до мами і поблажливим, зверхнім тоном каже, що я говорю непогано, але мені бракує того й того. Це маленька сучка, яка занадто багато бере на себе, вискакує наперед, зухвала й настирна. Вона мене розсердила ще вранці, сказавши, що я покидаю маму.
Et nous avons parlé pendant quelques minutes. Puis elle s’adresse à maman et d’un ton protecteur et supérieur, dit que je ne parle pas mal mais qu’il me manque ça et ça. C’est une petite chienne qui prend trop sur soi, qui saute en avant, qui est hardie et importune. Elle m’a fâchée encore le matin en disant que je délaisse maman.
Я відповіла, що мама лишається сьогодні не тому, що я її покидаю, і що ті, хто командує своєю матірʼю, напускають на себе покірний вигляд, але ті, хто просто в добрих стосунках зі своєю матірʼю, можуть її попросити — і вона зробить це без наказу. Я поставила її на місце; вона була трохи збентежена, вертихвістка!
Je lui répondis que maman reste aujourd’hui, pas parce que je la délaisse et que ceux qui dirigent leur mère montrent un air soumis mais ceux qui sont seulement en bonne relation avec leur mère, peuvent lui demander et elle le fera sans être commandée. Je l’ai remise en place, elle était un peu confuse, la frétillonne I.
Цима вчора мало не залицявся до мене, сьогодні верхи — ні, бо подумав: навіщо сердити Марі. Я тут на один день, а вона лишається, і він живе в них — практичний хлопець.
Cima hier me faisait presque la cour, aujourd’hui à cheval non, car il a pensé pourquoi fâcher Marie. Moi, je suis ici pour un jour et elle reste et il demeure chez eux, c’est un garçon pratique.
Поля з нами не було; він має збентежений, соромʼязливий вигляд, не вміє тримати себе гордо — а це особливо потрібно в Сапоженікових. О, Боже мій, зроби, щоб він був добрим хлопцем! Як мені за нього боляче; як я хотіла б бачити його шанованим, таким, що добре вчиться, бажаним. Як я хотіла б, щоб він став чесною й доброю людиною. Не хочу вірити, що він поганий. Брешуть. Він робить дурниці — і все. Ти допоможеш, Боже, щоб він став добрим — він стане, якщо Ти захочеш.
Paul n’était pas avec nous; il a l’air confus, timide, il ne sait pas se conduire fièrement et il le faudrait surtout chez les Sapogenikoff. Oh ! mon Dieu fais qu’il soit un bon garçon ! Combien il me fait de la peine, que je voudrais le voir respecté, apprenant bien, recherché. Que je voudrais qu’il devienne un homme honnête et bon. Je ne veux pas croire qu’il est mauvais. On ment. Il fait des folies, c’est tout. Tu aideras mon Dieu à ce qu’il devienne bon, il le sera si Tu veux.
Абрамович і Тормосов були в нас.
Abramovitch et Tormosoff étaient chez nous.
Загалом, я задоволена поїздкою до Женеви. Особливо кінною прогулянкою — вона була довга, три з чимось години. А мадам Бекетова — ось це чудова жінка, вона так добре їздить верхи. Розважається все життя, блаженна. Завтра ми виїжджаємо; Поль лишається складати іспити, потім приїде до Ніцци — житиме вдома, готуючись до університету. Нехай Бог йому допоможе!
Enfin de mon voyage à Genève je suis contente. Surtout de l’excursion à cheval, elle était longue, trois heures et quelque chose. Et de Mme Beketoff voilà une sacrée bonne femme, elle monte si bien. Elle s’amuse toute sa vie, la bienheureuse. Demain nous partons, Paul reste pour subir ses examens et puis vient à Nice, il restera à la maison pour se préparer pour l’université. Que Dieu lui vienne en aide !
Такий надзвичайний день, як сьогодні, — і не знаю, що ще писати. Коли маєш надто багато справ — не робиш нічого. Я думала, що матиму страшенно багато описувати, — і ось я вичерпалася. Хотіла б, щоб настала зима, щоб його побачити й, якщо Бог хоче, познайомитися; Бог стільки робить для мене — хіба я не маю права сподіватися і на це4. Від найменшого до найбільшого — я все прошу в Бога. Він єдиний досить великий, щоб бачити всі дрібні інтереси Своїх дітей, розуміти найменші бажання. Його одного наважуюся просити. Він один може дати мені те, що прошу. Він один добрий до нас.
Une journée si extraordinaire que celle d’aujourd’hui et je ne sais plus quoi écrire. Quand on a trop à faire on ne fait rien. Je croyais que j’aurais énormément à décrire et me voilà à sec. Je voudrais que l’hiver vienne pour le voir et, si Dieu veut, le connaître, Dieu fait tant de choses pour moi, ne suis-je pas en droit d’espérer anche questo. De la plus petite chose jusqu’à la plus grande, je demande tout à Dieu. Lui seul est assez grand pour voir tous les petits intérêts de ses enfants, pour comprendre les moindres désirs. A Lui seul j’ose demander. Lui seul peut m’accorder ce que je demande. Lui seul est bon pour nous.
Примітки
В оригіналі англійською: «I longed to go away». ↩
В оригіналі англійською: «ashamed». ↩
Прим. перекл.: Цей абзац Марі написала англійською. ↩
В оригіналі італійською: «anche questo». ↩