❦
Пʼятниця, 9 травня 1873
Vendredi 9 mai 1873
Чекаю на мадемуазель Коліньйон на урок — вже пів години. Це щодня так. А мама мені дорікає; вона не знає, як я цим засмучена; вона не знає, що я палаю зсередини від нетерпіння, гніву, обурення. Мадемуазель Коліньйон пропускає уроки, краде в мене час; мені чотирнадцять, якщо я втрачу час — що зі мене буде? Кров кипить; я вся бліда! А часом кров кидається до голови, щоки палають, серце бʼється, не можу всидіти на місці, сльози тиснуть серце — я стримуюся і від того ще нещасніша; усе це руйнує моє здоровʼя, псує характер, робить мене дратівливою, нетерплячою. У людей, які спокійно живуть, це видно на обличчі, а я — кожної миті роздратована через дрібниці, тобто, крадучи в мене заняття, вона краде все моє життя! У шістнадцять-сімнадцять прийдуть інші думки, а зараз — час учитися; добре ще, що я не та дівчинка, яку замкнули в монастирській школі і яка, вийшовши, кидається в розваги як божевільна, вірить усьому, що їй кажуть модні фертики, а за два місяці вже розчарована й зневірена.
J’attends Mlle Collignon pour la leçon, voilà une demi-heure. C’est tous les jours comme ça. Et maman me fait des reproches, elle ne sait pas que j’en suis si chagrinée, elle ne sait pas que je suis brûlée intérieurement par l’impatience, la colère, l’indignation. Mlle Collignon manque les leçons, elle me fait perdre mon temps, j’ai quatorze ans, si je perds le temps, que deviendrai-je ? Mon sang bout; je suis toute pâle ! et par moments le sang me monte à la tête mes joues brûlent, mon cœur bat, je ne puis rester sur place, les larmes me pressent le cœur, je parviens à les retenir et j’en suis encore plus malheureuse; tout cela ruine ma santé, abîme mon caractère, me fait irritable, impatiente. Les gens qui passent tranquillement leur vie, ça se voit sur leur figure et moi qui suis à chaque instant irritée par des bagatelles, c’est-à-dire que c’est toute ma vie qu’elle me vole en me volant mes études ! A seize, dix-sept ans, viendront d’autres pensées, et maintenant c’est le temps pour étudier, c’est heureux encore que je ne suis pas une petite fille qui a été enfermée dans un couvent et qui en sortant se jette comme une folle au milieu des plaisirs, croit à tout ce que lui disent les fats à la mode et dans deux mois se trouve désillusionnée, désappointée.
Я бачила потроху всього й не боюся за себе; якщо ця підла, без совісті, краде в мене час тепер — я надолужу, тобто вчитимуся ще рік, а це на рік менше для розваг — через цю...
J’ai vu un peu de tout et je ne crains pas pour moi, si cette infâme, sans conscience, me fait perdre le temps maintenant je le rattraperai, c’est-à-dire que j’étudierai une année de plus, et cela me fera une année de moins pour les plaisirs à cause de cette...
Я не хочу, щоб думали, що, скінчивши вчитися, я лише танцюватиму й одягатимуся; ні. Але скінчивши дитячі заняття, я серйозно займуся малярством, музикою, співом. У мене до всього цього хист, і великий. Як легшає, коли пишеш! Я спокійніша. Ця постійна схвильованість шкодить не лише моєму характеру й здоровʼю, а ще й обличчю. Цей румʼянець, що мене заливає, — щоки палають як вогонь, а коли заспокоюся — вони не свіжі й не рожеві. Замість того кольору, який мав би бути на щоках завжди, я часом дуже червона, а часом бліда й зімʼята — це її вина. Бо все це від хвилювання, якого вона мені завдає. У мене навіть болить голова після такого палання. Мама звинувачує мене: це моя вина, що не говорю англійською; як це мене обурює! Хотіла б, щоб вона зрозуміла, що я вища за лінощі, що її звинувачення мене принижують, що я ображена і що навіть цієї миті сльози мене душать — вона прийшла.
Je ne veux pas qu’on croie que ayant fini d’étudier je ne ferai que danser et m’habiller; non. Mais ayant fini les études de l’enfant, je m’occuperai sérieusement de peinture, de musique, de chant. J’ai du talent pour tout cela et beaucoup. Comme cela soulage d’écrire ! Je suis plus calme. Cette agitation constante non seulement nuit à mon caractère et à ma santé, mais encore à ma figure. Cette rougeur qui me vient, mes joues brûlent comme du feu, et alors quand le calme vient, elles ne sont pas fraîches, ni roses. Au lieu de cette couleur qui devrait être toujours sur mes joues, par moments seulement je suis très rouge et d’autres pâle et chiffonnée, c’est sa faute. Car l’agitation qu’elle cause fait cela. J’ai même des petits maux de tête après avoir brûlé comme ça. Maman m’accuse, c’est ma faute que je ne parle pas anglais, comme cela m’outrage ! Je voudrais lui faire comprendre que je suis au-dessus de la paresse, ses accusations m’humilient, que je suis vexée, et que même dans ce moment les larmes m’étouffent, elle est arrivée.
На прогулянці (чорна сукня, рожевий капелюшок, погано); я пішла шукати вишивку — майже знайшла. Погода важка, сумна; ах, як хотіла б поїхати! Може, я несправедливо звинувачую мадемуазель Коліньйон — вона хвора й тому пропускає, але й не хвора теж пропускає. Не знаю, що думати; одну мить я обурююся її недбалістю, іншу — дорікаю собі, що її звинуватила. Річ у тім, що вона краде в мене годину щодня, це страшенно багато.
A la promenade (robe noire, chapeau rose, mal) je suis allée pour chercher de la broderie, presque trouvée. Le temps est lourd, triste, ah que je voudrais m’en aller ! J’accuse Mlle Collignon peut-être injustement, elle est malade et à cause de cela manque, mais pas malade elle manque aussi. Je ne sais quoi penser, un moment je m’indigne de sa négligence, l’autre je me reproche de l’avoir accusée. Le fait est qu’elle m’enlève une heure tous les jours, c’est énorme.
Я думаю, що якщо він колись прочитає цей щоденник — той здасться йому дурним. Особливо мої зізнання в коханні. Я їх стільки разів повторювала, що вони втратили всю свою силу. Я їх висловлювала щоразу, коли вони були в серці, а якби я писала лише те, що красиво, я б уже не записувала свої думки, враження, і, врешті, все, що відчувала, — а це був би твір.
Je pense que s’il va lire un jour ce journal, il le trouvera bête. Et surtout mes déclarations d’amour. Je les ai tant de fois répétées qu’elles ont perdu toute leur force. Je les ai dites chaque fois qu’elles étaient dans mon cœur et si je n’écrivais que ce qui est un beau style, je n’écrirais plus mes pensées, mes impressions, et enfin tout ce que je sentais, mais ce serait une composition.
Тож нехай він читає цей щоденник таким, як є. І якщо він знайде орфографічні помилки — він не знайде помилок почуття.
Qu’il le lise donc ce journal tel qu’il est. Et s’il y trouvera des fautes d’orthographe il n’y trouvera pas des fautes de sentiment.