❦
Четвер, 8 травня 1873
Jeudi 8 mai 1873
Гарно, але вітер.
Beau, mais vent.
О десятій купалися — я, Діна й тітка; мама нас проводжала (біла сукня, рожевий капелюшок, добре). На пляжі, звісно, чимало людей. Я добре й багато плавала.
A dix heures au bain, moi, Dina et ma tante nous nous sommes baignées, maman nous a accompagnées (robe blanche, chapeau rose, bien). Assez de monde sur la plage sans doute. J’ai bien et beaucoup nagé.
О пів на третю — на вокзал проводжати Говардів; багато людей приїхало їх проводжати. Наше коло було досить велике; я, Діна й Елен прогулювалися вокзалом. Нікого зі світського товариства, що залишається в Ніцці (нова сукня, добре). Елен — розпещена дитина, але я її люблю, бо вона не захоплюється краєвидами, не вдає обожнювання квітів, не називає себе чуттєвою, сентиментальною, не порівнює себе з квіткою (як мадемуазель Коліньйон). Вона, безсумнівно, більше захоплюється краєвидами й квітами, ніж ті, хто безупинно про це говорить, — бо ті так зайняті тим, щоб показати це іншим, що їм не лишається часу робити це щиро. У мене, може, більш поетичні ідеї, ніж у мадемуазель Коліньйон (яка нехтує своїм обовʼязком, краде в мене час — це мене обурює, я не можу бачити людей без совісті!), але я не кричу про це кожному зустрічному. Ті, хто мене не зрозуміють, мені байдужі; але ті, хто мені дорогий, — зрозуміють.
A deux heures et demie, à la gare pour reconduire les Howard, beaucoup de monde sont venus les reconduire. Notre cercle était fort grand, moi, Dina et Hélène nous nous sommes promenées dans la gare. Il n’y avait personne du monde qui reste à Nice (robe neuve, bien). Hélène est une enfant gâtée, mais je l’aime parce qu’elle n’admire pas les vues, ne prétend pas une adoration pour les fleurs, ne se dit pas sensible, sentimentale, ne se compare pas à une fleur (comme Mlle Collignon). Elle admire sans doute les vues et les fleurs plus que les personnes qui le disent sans cesse, car elles sont tellement occupées à le faire voir aux autres qu’elles n’ont pas le temps de le faire vraiment. J’ai des idées peut-être plus poétiques que Mlle Collignon (qui néglige son devoir, me fait perdre le temps, cela me révolte, je ne puis voir des personnes sans conscience !) mais je ne le crie pas à tous les passants. Les gens qui ne me comprendront pas, je ne tiens pas à eux; mais ceux à qui je tiens me comprendront.
Діна напускає на себе байдужий, млявий, сонний вигляд; щоразу, коли говорять про одруження, каже, що хоче вийти за старого, багатого й дурного; у Діни найдурніше сентиментальні ідеї, як у російських панянок. Ми поїхали до Монте-Карло з Говардами; я сиділа біля Елен, ми досить добре ладнаємо; вона розсипалася переді мною в тисячі запевнень дружби — не словами, як сентиментальні ніжні чарівні квітки, а мовчки: сказала очима, короткими словами, іноді навіть різкими, навіть коли говорила про байдужі речі. Я попросила її мені писати. Вони їдуть до Італії. Ми розпрощалися з усією родиною цілком дружньо. Як мати обожнює Елен...
Dina affecte un air désintéressé, indolent, assoupi, dit à chaque instant, lorsqu’on parle du mariage, qu’elle veut épouser un vieux, riche et bête, Dina a des idées les plus stupidement sentimentales, des demoiselles russes. Nous allâmes jusqu’à Monte-Carlo avec les Howard, j’étais à côté d’Hélène, nous nous convenons assez, elle m’a fait mille protestations d’amitié, pas sur paroles comme les sentimentales fleurs douces et charmantes, mais sans le dire, elle l’a dit par ses yeux, ses paroles brèves, même brusques parfois et en parlant de choses indifférentes. Je l’ai priée de m’écrire. Ils partent pour l’Italie. Nous nous sommes quittées avec toute la famille, tout à fait amicalement. Comme la mère adore Hélène...
Потім у залі, на балконі, в саду; потім треба було їхати; я взяла маму, яка ще не дуже здорова, і ми відʼїхали о пів на сьому.
Puis dans la salle, sur le balcon, au jardin, puis il fallait partir, j’ai pris maman qui n’est pas encore très forte, et nous partîmes à six heures et demie.
Коли ми проїжджали повз вокзал, нас обігнав його екіпаж — я бачила його біля вокзалу, він чекав когось, але ніхто не прийшов; екіпаж поїхав порожній. Не знаю, чи не помиляюся, але мама впізнала екіпаж; гадаю, у неї є якісь підозри, бо я червонію, коли говорять про нього, тощо. Мабуть, екіпаж чекав на когось іншого.
En passant par la gare sa voiture nous passa, je l’avais vu près de la gare attendant quelqu’un, mais la personne n’était pas venue, la voiture partit vide, je ne sais si je me trompe, mais maman a reconnu la voiture, je crois qu’elle a quelques soupçons car je rougis quand on parle de lui, etc. etc. C’est sans doute pour un autre qu’était la voiture.