❦
Неділя, 27 квітня 1873
Dimanche 27 avril 1873
Холодно, як узимку. До церкви (блакитна сукня), дуже холодно, як узимку.
Froid comme en hiver. A l’église (robe bleue), très froid, comme en hiver.
Потім на музику (суцільна чорна оксамитова сукня, капелюшок Діни, розпущене волосся, дуже добре); багато ніццької публіки. Увечері в оперу — «Фаворитка» Доніцетті з мадам Ґаллетті. Ми поїхали, не взявши ложі, але взяли одну на вході (рожева сукня, зачесалася на кшталт Аллара, досить добре, дуже добре). Театр знову повний ніццької публіки — яка шваль! Ґаллетті співає дуже добре, загалом я задоволена. «Фаворитку» я бачу вперше.
Puis à la musique (robe de velours noir entière, chapeau de Dina, cheveux pendants, très bien) beaucoup de monde niçois. Le soir à l’opéra « La Favorita » di Donizetti, avec Mme Galletti. Nous allâmes sans avoir pris de loges, mais nous avons pris une en entrant (robe rose, je me suis coiffée en imitation d’Allard, assez bien, très bien). Le théâtre, encore plein, du monde niçois, quelle cochonnerie ! Galletti chante très bien, en somme je suis contente. C’est la première fois que je vois « La Favorite ».
Повернувшись, ми застали маму, яка хворіє, відколи вдерлася Толстая, — дуже погано; за нашої відсутності в неї був напад; вона як примхлива й уперта дитина; дратує всіх, бо не хоче робити нічого з того, що каже Валіцький, робить це навмисне, говорить речі, в яких немає здорового глузду. Якби вона знала, як мені від цього болить! Я не вмію, як уже казала, висловити свої почуття, коли йдеться про маму, бо цього годі описати. Я вмираю від самої думки, що можу її втратити!
En retournant nous avons trouvé maman qui est malade depuis l’invasion de la Tolstoy, très mal, en notre absence elle a eu une attaque, elle est comme une enfant capricieuse et entêtée; elle agace tout le monde en ne voulant rien faire de ce que dit Walitsky, elle le fait exprès, elle dit des choses qui n’ont pas le sens commun. Si elle savait combien elle me fait du mal ! Je ne sais pas, comme j’ai déjà dit, exprimer mes sentiments quand il s’agit de ma mère car c’est au dessus de toutes descriptions. Je meurs à la seule pensée de la perdre !
Я хотіла щось сказати, але вона змусила мене про це забути, і потім — я не знаю, як я говоритиму про Гамільтона чи Бореля після такої серйозної теми. Я згадала Бореля й сказала собі, що, кохаючи його, кохала справді — не через його оточення; зрештою, він був зовсім не блискучим, коли я його кохала; це було безкорисливе кохання, яке могло тривати вічно, якби він зумів ним скористатися. Одного дня він пошкодує, бо я втрачена для нього назавжди. Він не має рації, бо повторюю ще раз — ось доказ моєї безкорисливості: я кохала його, коли він був зовсім не блискучим; це правда, він був барон Фіно з пʼятьма скаковими кіньми; ах! як я себе обмовляю! Я кохала його довго, не знаючи, хто він; лише через кілька місяців мені сказали, що він барон; його собака часто приходив до нас і ходив за нами на вулиці — на нашийнику ми прочитали «М. Робер Борель».
J’avais quelque chose à dire mais elle me l’a fait oublier, et puis, je ne sais comment je vais parler de Hamilton ou de Boreel après un sujet si grave. Je me suis souvenue de Boreel et je me suis dit que, en l’aimant, je l’aimais véritablement, ça n’est pas son entourage; d’ailleurs il n’était guère brillant quand je l’ai aimé, c’était un amour désintéressé et qui pouvait durer toujours s’il aurait su en profiter. Il s’en repentira un jour, car je suis perdue pour lui pour toujours. Il a tort car je le répète encore, voilà une preuve de mon désintéressement, je l’aimais quand il n’était pas du tout brillant, c’est vrai il était le baron Finot avec cinq chevaux de course, ah ! comme je me calomnie ! Je l’aimais pendant longtemps, ne sachant pas qui il était, ce ne fut que plusieurs mois après que l’on m’a dit qu’il était baron, son chien venait souvent chez nous et nous suivait dans la rue, sur le collier, nous avions lu « M. Robert Boreel ».
Але коли нам сказали, що він барон, я легше повірила в останнє, бо це дозволяло мені кохати його назавжди; дражнили мадемуазель Коліньйон із Борелем. Хто він, я дізналася вже після його відʼїзду. Тоді я подумала про герцога, але коли він повернувся, моє кохання до нього стало найсильнішим. Але він не зумів скористатися, навіть не подбав, щоб його відрекомендували, поводився як негідник, доводив мене до шаленства! Але коли нарешті зʼявився герцог — він зник, розтанув, перестав існувати; інший був усім. Тоді я побачила, кого кохаю насправді! Це був Його Світлість герцог Гамільтон1.
Mais comme on nous dit qu’il était baron, j’ai plus aisément cru le dernier, car cela me permettait de l’aimer pour toujours, on a taquiné Mlle Collignon avec Boreel. J’ai su après son départ qui il était. Alors j’ai songé au duc mais lorsqu’il revint mon amour pour lui devint des plus forts. Mais il n’a pas su profiter, il ne s’est même pas fait présenter, il agissait en canaille, il m’enrageait ! Mais lorsqu’enfin vint le duc, il disparut, il s’évanouit, il n’existait plus, l’autre était tout. C’est alors que je vis qui j’aimais réellement ! C’était, His Grace the Duke of Hamilton.
Сьогодні ввечері в театрі він був зі мною; зрештою, він мене ніколи не залишає, він завжди в мене перед очима. Я уявила собі дві картини. Перша: я в глибині ложі, коли співають чудові арії, і Борель поруч, тримає мою руку. Друга: те саме, але замість Бореля — герцог. Перша була байдужою, але від другої — мені справді здалося, що я відчуваю його руку в своїй, він говорив мені пошепки, він торкався моєї руки губами.... Моє серце забилося, я почервоніла й згадала, що я в театрі, що на мене дивляться, що я не повинна здаватися замріяною. Те саме сталося сьогодні на музиці — я хотіла віддатися мріям, лягти в екіпажі, але знову ці люди, що дивляться на нас! О! Боже мій, дай мені герцога! Я його обожнюю! Він завжди переді мною, моя думка завжди з ним! Захисти його, Боже, від усіх небезпек.
Ce soir au théâtre, il était avec moi, d’ailleurs il ne me quitte jamais, il est toujours devant mes yeux. Je me suis imaginée deux tableaux. L’un, moi au fond d’une loge pendant qu’on chante des airs magnifiques et Boreel près de moi me tenant la main; l’autre, la même chose, mais au lieu de Boreel, le duc. Le premier était indifférent, mais le deuxième, j’ai cru vraiment sentir sa main dans la mienne, il me parlait tout bas, il touchait ma main de ses lèvres.... Mon cœur a battu, j’ai rougi et je me suis rappelée que j’étais au théâtre, que l’on me regardait, que je ne devais pas paraître rêver. La même chose m’est arrivée aujourd’hui à la musique, je voulais m’abandonner à mes rêves, me coucher en voiture, mais encore ce monde qui nous regarde ! Oh ! mon Dieu, donne-moi le duc ! Je l’adore ! Il est toujours devant moi, ma pensée est toujours avec lui ! Protégez-le, mon Dieu, contre tous les dangers.
[Дві вирвані сторінки, замінені двома аркушами з таким текстом: Уже давно я бачила герцога востаннє, я дивуюся. Чим заповню решту, якщо більше його не побачу. Я прочитала час, коли бачила його, і перечитаю ще раз — мені здається, що не прочитала, що побачу його знову.
[Deux pages arrachées et remplacées par deux feuilles portant le texte suivant: Depuis longtemps déjà j’ai vu le duc pour la dernière fois, je m’étonne. De quoi remplirai-je le reste puisque je ne le verrai plus. J’ai lu le temps où je le voyais et je vais le relire encore, il me semble que je n’ai pas lu, que je le verrai encore.
Це безглуздо й обурливо, що я тоді так погано писала! Цей день, точніше цей ранок, я памʼятаю в найдрібніших подробицях, а тоді сказала так мало і так по-дурному! Жалюгідна! Ніколи собі цього не пробачу.
C’est stupide et révoltant que j’aie si mal écrit alors ! Ce jour, cette matinée plutôt, je me la rappelle dans ses moindres détails et alors j’ai si peu et si bêtement parlé ! Misérable ? Je ne me le pardonnerai jamais.
Я весь час чекаю, читаючи, і дивуюсь, що час, коли я його бачила, описаний так бідно. Мені все здається, що я не все перечитала. Це жалюгідно, потворно й неповно.]
J’attends toujours en lisant et je m’étonne que le temps où je le voyais soit si pauvrement raconté. Il me semble toujours que je n’ai pas relu tout. C’est piteux, et laid et incomplet.]
Примітки
В оригіналі англійською: «His Grace the Duke of Hamilton» (повний офіційний титул). ↩