Пʼятниця, 25 квітня 1873

Дуже сильний вітер, пил. Справді не можу отямитися від зухвалості Толстої.
Принесли мою нову сукню, гарну. На прогулянку (чорна сукня, вікуньєве пальто). Не знаю, чи це від нестачі людей, чи це мій природний сум мене не відпускає.
Мені так нудно, я не можу добре вчитися, бувають хвилини, коли хочеться плакати. Мене переслідує страх залишитися в Ніцці. А навіть якби й залишилися — що мені з того? Буде менше перерв у навчанні. Я справді не можу сказати, чи хочу їхати, чи залишатися. Залишатися: сум, нудьга. Їхати: витрати, перерви в навчанні. Це не так страшно — якщо перервеш, за тиждень почнеш знову, і все знову буде добре.
Через обставини, справи в Росії, судовий процес — ми не можемо покинути Ніццу зараз. О! Боже мій, зроби так, щоб настав день відʼїзду! Як раніше я нестримно хотіла залишитися, так тепер ще дужче хочу покинути Ніццу — і не на літо, а назавжди.
Я мушу думати про свою освіту, про спів, музику, малювання; а потім, нарешті, я виросту і треба буде виходити заміж, а в Ніцці — за кого? Тут лише шваль, розорені, картярі — нікого пристойного. Але боюся, що вони так укоренилися тут, що мені буде важко витягти їх із Ніцци! О! допоможи мені, Боже!
Завтра їдемо на пікнік із Говардами о десятій.
Я не повинна дратуватися через те, що не маю жодної ознаки надії на досягнення...
Але моє життя — це веселощі, багатство, гучні розваги, бали, скачки, коні, стрільба, пікніки, товариство, слава, популярність. Бути відомою всюди — ось, ось моє життя і моє щастя. Вони сидять у їдальні, спокійно розмовляють, вважаючи, що я зайнята навчанням. Вони не знають, що діється в мені! Не знають, про що я тепер думаю.
Я мушу бути або герцогинею Гамільтон (цього я бажаю найбільше, бо Бог бачить, як я його кохаю), або бажаною, відомою, шанованою, за якою женуться, про яку говорять, жити серед свят найвищого товариства, або знаменитістю на сцені — але ця карʼєра не вабить мене так, як інша; безперечно лестить приймати шану від цілого світу, від останнього з останніх до володарів землі! Але та інша, та інша, де я мала б того, кого кохаю! Це зовсім інша річ, і я волію саме її.
Велика дама, герцогиня — мені краще бути серед товариства, ніж бути першою знаменитістю світу, бо тоді я з іншого світу, а вони б мене захищали.
Ні, мене приваблює саме життя у великому товаристві — цього я бажаю найбільше на світі.
О! вибач мені, Боже, за такі рішучі вислови. Я прошу Тебе лише не карати мене за мою зухвалість (мої думки біжать одна за одною з такою швидкістю!!).
Ні! ні! Господи, лише Ти один можеш дати мені щастя. О! дай мені його. Дай мені його. Благаю Тебе!!!!!!

Примітки

В оригіналі англійською: «spoken of». ↩