Вівторок, 8 квітня 1873

Гарна погода.
На прогулянці (блакитна сукня, гарно) — доволі людно, як на теперішню Ніццу.
Діна набридає мені з тим молодиком, що дав мені цукерки на карнавалі — я дізналася його імʼя на стрільбищі: де Каза Плей. Він мене цікавить як торішній сніг — це щира правда, і мені набридає, що мені з ним набридають.
Він худий, смаглявий, невисокий — цього досить, аби мені не подобатися.
навскоси
Він змушував Діну червоніти, а вона звинувачувала в цьому мене.
Та й хіба я не належу герцогові? Я кохаю його — його одного. Я повинна вірити тому, що пишу, бо кажу чисту правду і не маю потреби критися.
Сьогодні доволі вдала прогулянка... Панни Шипінські й Ґальве з сином княгині Суворової — верхи; як би я хотіла бути з ними. Ґальве мені дуже подобається — вона чудово тримається в сідлі.
Примітка упорядників
[Три рядки закреслено]