Четвер, 27 березня 1873

На прогулянці (сіро-блакитна сукня, як учора) — багато людей. Кажу — і востаннє — що Борель мені не тільки не подобається, а й бридкий, із втомленим обличчям.
Ні, ні, любий, з вами покінчено — не сподівайтеся більше нічого! Нічого! Коли я повернулася, Говарди — Елен і Ліз — прийшли до нас.
Мама ненадовго виходила.
Сьогодні не снідала — було несмачно; я дуже розсердилася й жбурнула висипала (наполовину жартома) тарілку макаронів на підлогу. Була роздратована — трохи жартома. В «La Saison» прочитала довгу статтю про стрільбу, і один із комісарів — герцог Гамільтон.
Яке щастя! Потім увечері привезли з Монако стереоскоп з усілякими фотографіями, серед них — стрільба в момент, коли якийсь пан стріляє. Я впізнала кількох, зокрема Мерка. Не можу сказати, як я все це люблю — коней, перегони, жокеїв, стрільбу по голубах тощо, тощо. Я кохаю герцога за це, і люблю все це заради герцога. Люблю бачити все, що стосується герцога, тощо. Бо якщо скажуть «перегони» — на думку спадає Гамільтон; якщо скажуть «Гамільтон» — спадають на думку перегони, стрільба і все це.
Але якби прибрати герцога, стрільба втратила б для мене майже все; тоді як, якби відібрати в герцога все це, він залишився б для мене тим самим. Звідси можна зробити висновок, що я люблю ці розваги, бо вони повʼязані з ним, і через це вони мені дорогі й залишаться на згадку про нього. О Боже, зроби так, щоб я була на стрільбі по голубах і щоб герцог Гамільтон з нами познайомився.
на полях
Як мені подобається мадемуазель де Ґальве. Дуже її люблю й хотіла б з нею познайомитися — і з тієї причини, яку навела на сторінці 82.