❦
Понеділок, 10 березня 1873
Lundi 10 mars 1873
Дуже гарна погода, але без сонця.
Très beau temps mais pas de soleil.
Наш приймальний день. Було досить народу; я зайшла лише на хвилинку, щоб попросити щось у мами, як і личить маленькій дівчинці; були Марков, Нікіфоров, Абрамович. Я дуже задоволена своєю поведінкою. Перед тим як зайти, я піднялася сходами й подивилася в дзеркало, що там висить — була біла, рожева (гарна).
Notre jour. Nous avions assez de monde, je ne suis entrée que pour une minute pour demander quelque chose à maman en ma qualité de petite fille; il y avait Markoff, Nikiforoff, Abramovitch. Je suis très contente de ma conduite. Avant d’entrer, j’ai monté l’escalier et je me suis regardée dans la glace qui est là, j’étais blanche, rose (jolie).
На прогулянці (вбрання з вікуньї). Досить народу.
A la promenade (vêtement vigogne). Assez de monde.
Я побачила афіші: «3, 5, 7 квітня — великий міжнародний конкурс зі стрільби по голубах».
J’ai vu des affiches: « Les 3,5,7 avril grand concours international de tir aux pigeons ».
Уявіть, як я зраділа. О! Якби він брав у цьому участь — але ні, його тут немає, і він не приїде. Я знаю, що він у Парижі з... нею.
Figurez-vous ma joie. Oh ! s’il y prenait part, mais non, il n’est pas ici et il ne viendra pas. Je sais qu’il est à Paris avec......elle.
Я так давно не бачила Бореля; раніше я бачила його щодня, а тепер він дотримується прислівʼя: «Хто хоче, щоб його обожнювали, мусить примусити за собою сумувати!»
Il y a si longtemps que je n’ai pas vu Boreel, avant je le voyais tous les jours et maintenant il tient au proverbe: « Quand on veut se faire adorer, il faut se faire désirer ! ».
Мені нудно без нього, я сумна; моє обличчя часом набуває замисленого й томного виразу — особливо сьогодні.
Je m’ennuie sans lui, je suis triste, ma figure a pris une expression pensive et languissante quelquefois, surtout aujourd’hui.
Я купила пару черевичків. В екіпажі я побачила Бореля, що йшов пішки на прогулянці. Нас було двоє — я й мадемуазель Коліньйон; до речі, вона так погано поводиться, знову стала злою — я хотіла б, щоб вона поїхала.
J’ai acheté une paire de bottines. En voiture je vis passer Boreel à pied à la promenade, nous étions deux, moi et Mlle Collignon à propos, elle se tient si mal, elle est redevenue méchante, je voudrais qu’elle s’en aille.
Ми зупинилися, щоб забрати дідуся, який не захотів їхати. У мить, коли екіпаж рушив, я побачила Бореля — він на мене подивився. Шкода, що він побачив мене з сумним виглядом, і ще я трішечки почервоніла — від цього я, мабуть, погарнішала; він візьме це на свій рахунок, хоч це трохи й через нього — але я не хочу, щоб він це знав. А! Він і так уже занадто це знає. Я була рада його побачити. Без них я — не я. Потім ми повернули — він усе ще був пішки, на вулиці дю Лавуар, розмовляв із тим самим чоловіком і дивився крізь ґрати будинку № 25.
Nous étions donc arrêtées pour prendre papa qui n’a pas voulu venir. Au moment où la voiture bougeait, je l’ai vu, il m’a regardée. C’est dommage qu’il m’ait vu avec un air triste, et encore j’ai un tout petit peu rougi, cela devait me rendre jolie, il le prendra pour son compte, quoique c’est un peu pour lui, mais je ne veux pas qu’il le sache. Ah ! il le sait déjà trop, j’étais contente de le voir. Sans eux, je ne suis pas moi. Puis nous tournâmes, il était encore à pied, dans la rue du Lavoir parlant avec le même homme et regardant à travers la grille de la maison n° 25.
на полях
Ось і ще один зошит закінчено — як багато я пишу!
dans la marge Voilà encore ce livre fini, comme j’écris beaucoup !