❦
Понеділок, 20 вересня 1880
Lundi 20 septembre 1880
Пан Каверін, чиновник з Охтирки, містечка, де ми провели рік дванадцять років тому і де пан Жорж вдавався до всіляких страхіть, проїздом у Парижі приходить нас провідати. Каверін освічений і розумний, ми гомонимо про минуле, про дітей, його донькам сімнадцять і вісімнадцять років. Ми грали разом. Він пригадує, як уся родина стелилася до ніг любого й нещасного Жоржа, і як одного разу цей любий бідолаха, мертвецьки пʼяний, упав посеред вітальні, і Каверін допомагав його роздягти й укласти в ліжко. Я розповідаю йому, що й до чого. Він сподівався застати Жоржа переродженим, таким, що вже не пʼє, тощо.
Monsieur Kavérine, un fonctionnaire d’Ahtirka, petite ville où on a passé une année il y a douze ans et où M. Georges s’est livré à toutes les monstruosités, de passage à Paris vient nous voir. Kavérine est instruit et intelligent, on cause du passé, des enfants, ses filles ont dix-sept et dix-huit ans. Nous avons joué ensemble. Il se rappelle comme toute la famille était aux pieds du cher et malheureux Georges, et une fois ce cher infortuné, ivre mort, étant tombé au milieu du salon, Kavérine aida à le déshabiller et mettre au lit. Je le mets au courant. Il espérait retrouver Georges régénéré, ne buvant plus etc.
— І подумати тільки, — вигукує він, — що я сам стягав з нього чоботи.
- Et dire, s’écrie-t-il, que je lui ai moi-même tiré les bottes.