❦
Четвер, 19 червня 1879
Я не мала наміру туди йти, але ми дістали квитки через якогось Бічинського, поляка, натуралізованого француза, службовця Військового міністерства; ми познайомилися з ним у Дубельт.Jeudi 19 juin 1879Je n’avais pas l’intention d’y aller mais on a eu des billets par un certain Bichinsky polonais naturalisé français et employé au ministère de la Guerre; on l’a connu chez la Doubelt.
До того ж цього тижня в майстерні не працюють через натурника, який не тримає пози, словом — ми туди йдемо.
Et puis cette semaine on ne travaille pas à l’atelier à cause d’un modèle qui ne tient pas la pose, bref nous y allons.
Діна, моя тітка і я. На вокзалі ми зустрічаємо Обідіна й вирушаємо. Не щодня побачиш конгрес. Уже (о пів на четверту) я доволі бадьора. З офіцерськими квитками доводиться вдаватися по допомогу до друзів, я посилаю по Дюґе, який береться до справи, потім приходить Жанвʼє. А тим часом засідання перервано на годину, ми лишаємося в залі очікування, депутати виходять, серед них і вродливий Арно, він минає нас, бачить нас, обертається, зупиняється і дивиться.
Dina, ma tante et moi. Obidine se rencontre à la gare et nous partons. On ne voit pas tous les jours un congrès. déjà (à trois heures et demie) je suis pas mal entrain. avec des billets d’officiers il faut avoir recours aux amis, j’envoie chercher Dugué qui se met en mouvement, puis arrive Janvier. Avec tout cela la séance est suspendue pendant une heure, nous restons dans la salle d’attente, les députés sortent et entre autres le bel Arnaud, il nous passe, nous voie, se retourne, s’arrête et regarde.
— Він кинув на мене зневажливий погляд, коли я підійшов до вас, — каже мені Обідін.
- Il m’a lancé un regard de mépris quand je me suis approché de vous, me dit Obidine.
Не знаю, чи був то зневажливий погляд, але то був погляд дикий і пишний, як і сам той чоловік.
Je ne sais si c’était un regard de mépris, mais c’était un regard sauvage et superbe, comme l’homme.
Це арабський скакун. Ця чудова шкіра й це розкішне волосся, підстрижене коротко, але густе й кучеряве, як те волосся, що його роблять бронзовим погруддям. А яка постава, яка гордість! Але година — то довго, тож ми пішли (Арно вже зник) випити лимонаду в кавʼярні, і саме Обідін заплатив суму в один франк двадцять сантимів. Тоді я зустрічаю Бешереля, прошу його розсадити нас, сьогодні він солодкий, мов мед! і чудово розсаджує нас за сприяння Дюґе. Видовище було розкішне. Кажуть, бурі вирували з десятої до за чверть дванадцятої, а потім з пів на четверту до пʼятої, але після другої перерви виходять сказати слово лише кілька правих ораторів. А вигляд зали величний. Робер Мітчелл виходить сказати, що голосуватиме за повернення, бо вважає, що для парламенту в Парижі вже немає жодної небезпеки. Та насамперед я глянула на Кассаньяка, на якого його огидна теща задоволено зорила в лорнет. Ниці люди! Кассаньяк стояв трохи вище за своє звичне місце; випростаний, поважний і спокійний, Кассаньяк, такий гарний, яким я його ще ніколи не бачила, гарний, як ніхто на світі... Хай він одружиться з ким хоче, хоч із куховаркою своєї тещі, коли заманеться, — він однаково лишиться істотою, перед якою хочеться впасти навколішки. Яка шкіра, який погляд, який жест. І нехай у нього немає юнацької гнучкості й чарів араба, у нього свій чар, всемогутній чар, що кидає мене йому до ніг. Я звикла до його одруження і знаходжу його ще гарнішим, ще дивовижнішим, ще обожнюванішим, ніж будь-коли.
C’est un coursier arabe. Ce teint admirable et ces magnifiques cheveux coupés courts mais épais et crépus comme les cheveux qu’on fait aux bustes de bronze. Et une allure et une fierté ! Mais c’était long une heure et nous sommes allés (Arnaud était parti) prendre de la limonade dans un café, et c’est Obidine qui a payé la somme de ! fr. 20 centimes. Alors je rencontre Bescherelle, lui demande de nous placer, il est de miel aujourd’hui! et nous place à ravir avec le concours de Dugué. C’était magnifique à voir. Il paraît qu’il y a eu des orages de dix à onze trois quarts et puis de trois heures et demie à cinq heures mais après la seconde suspension il n’y a que quelques orateurs de la droite qui viennent dire leur mot. Mais l’aspect de la salle est majestueux. Robert Mitchell vient dire qu’il votera le retour parce qu’il estime qu’il n’y a plus aucun danger pour le parlement à Paris. Mais mon premier regard a été pour Cassagnac dont l’ignoble belle-mère le lorgnait avec satisfaction. Sales gens ! Cassagnac qui se tenait un peu plus haut que sa place habituelle; debout, grave et calme, Cassagnac beau comme je ne l’ai jamais vu, beau comme personne au monde... Il peut épouser qui il voudra, la cuisinière de sa belle-mère si cela lui plaît, il n’en restera pas moins un être à s’agenouiller devant. Quel teint, quel regard, quel geste. Et s’il n’a pas la souplesse et le charme jeune de l’arabe il a un charme à lui, un charme tout puissant et qui me met à ses pieds. Je suis habituée à son mariage et je le retrouve, plus beau, plus admirable, plus adoré que jamais.
Він зійшов на трибуну під гомін лівих, і його одразу ж прибила жорстока фраза голови Мартеля, який закликав зібрання замовкнути, «щоб жодне слово оратора не пропало».
Il est monté à la tribune au milieu des murmures des gauches et y a été tout d’abord écrasé par la cruelle phrase du Président Martel, qui engageait l’assemblée à se taire « afin qu’aucune parole de l’orateur ne soit perdue ».
Офіційна й жахлива іронія, проти якої нічого не вдієш, тож він нічого й не сказав і дав цілком ущухнути гомону й приглушеним вигукам, а тоді поважним, зневажливим голосом: Я дякую, — сказав він, — панові голові за зауваження, яке він щойно зробив і яке доводить, що він не має жодної довіри до неупередженості цього зібрання. Як бачите, одруження його не отупило. Але прочитайте ті кілька слів, які він додав потім і яких я не хочу спотворювати, слова, що стануть славетними й історичними, якщо, як усе наводить на думку, Імперія вже стоїть біля брами Франції.
Une ironie officielle et affreuse contre laquelle on ne pouvait rien aussi ne dit-il rien et laissa les murmures et les cris étouffés se calmer entièrement, alors d’une voix grave, dédaigneuse: Je remercie, dit-il, Monsieur le Président de l’observation qu’il vient de faire et qui prouve qu’il n’a aucune confiance dans l’impartialité de cette assemblée. Comme vous voyez le mariage ne l’a pas abruti. Mais lisez le peu de mots qu’il ajouta ensuite et que je ne veux pas défigurer, mots qui deviendront célèbres et historiques si comme tout le porte à croire l’Empire est aux portes de la France.
Але не вдаваймося в серйозні речі.
Mais ne nous lançons pas dans les choses graves.
Ми повертаємося з Дюґе й Обідіним. Я рада, що живу, ми заходимо до старої Ґавіні, яка сама, бо Ґавіні на Корсиці з усіма іншими корсиканцями на виборах Пʼєтрі. Вона геть приголомшена, що ми дістали квитки, бо їй роздобути їх не вдалося. Я розповідаю їй усе й про свої захоплення, і в такому чарівному піднесенні я повертаюся додому, задоволена й весела. Тільки Ґавіні вважає, що я дурна, бо не заговорила з Віктором Гюго, який їхав із нами в трамваї і який, побачивши мій цікавий і захоплений погляд, усміхнувся мені й привітався.
Nous revenons avec Dugué et Obidine. Je suis contente de vivre, nous entrons chez la mère Gavini qui est seule parce que Gavini est en Corse avec tous les autres Corses pour l’élection de Pietri. Elle est tout ébahie de voir que nous avons eu des billets, elle n’a pas pu en avoir. Je lui raconte tout et mes admirations et c’est dans cette ravissante exaltation que je rentre, contente et gaie. Seulement la Gavini trouve que je suis une bête de ne pas avoir parlé à Victor Hugo qui était en tramway avec nous et qui voyant mon regard curieux et admirateur m’a souri et m’a saluée.
Це правда, він геній, тут нічого... словом... Стара Ґавіні вважає також, що її чоловік просто дурень, бо не відрекомендував мені Арно, який говорить їй про мене і про якого говорю я... Ґавіні не дурень, але він мультедофіл. Хай йому грець. Ми, разом із мамою, ясно показали, що його нам не треба. Тож годі вже про цього корсиканця, якого треба прилаштувати, це мене дратувало б. Я весела. Кассаньяк — бог, Арно — янгол, а я — навіжена.
C’est vrai, c’est un génie, il n’y a pas... enfin... La mère Gavini trouve aussi que son mari n’est qu’un imbécile de ne pas me présenter Arnaud qui lui parle de moi et dont je parle... Gavini n’est pas imbécile mais il est multedophile. Zut. nous avons nous , y compris maman bien fait entendre qu’on n’en veut pas. Alors voilà ne parlons pas de ce Corse à caser, cela m’irriterait. Je suis gaie. Cassagnac est un dieu, Arnaud est un ange et moi une folle.
Та мені не щастить; Діні варто було б підчепити Обідіна, який для неї вигідна партія, кажуть, він дуже багатий. Я так цього хочу, та й знаки добрі: виходячи з трамвая, вона знайшла підкову просто під ногами Віктора Гюго. Це приносить щастя.
Mais je n’ai pas de chance, Dina ferait bien d’accrocher Obidine qui est un bon parti pour elle, on le dit très riche. Je désire tant et les présages sont bons, en descendant du tramway elle a trouvé un fer à cheval sous les pieds même de Victor Hugo. Cela porte bonheur.