❦
Вівторок, 15 квітня 1873
Mardi 15 avril 1873
Цілісіньке пообіддя я проплакала, допитувалась, яку сукню матиму, й набридала всім і собі. Не знаю, що зі мною було, але я була сама не своя — у мене немає сукні, ось і все. На прогулянці (моя чорна сукня, досить пристойно) чимало народу.
Tout l’après-midi j’ai passé à pleurer, à demander quelle robe je vais avoir et ennuyer les autres et moi. Je ne sais ce que j’avais, mais je n’étais pas moi-même, je n’ai pas de robe, voilà. A la promenade (ma robe noire, assez bien) assez de monde.
Замовила сукню з небіленого батисту, дуже гарну, на набережній Сен-Жан-Батіст — саме це мене мучило, тепер я задоволена. Ось на чому тримається моє щастя!! може, це випадковість, і настрій мій змінився сам по собі, а не через сукню; але я думаю, що саме через сукню, бо в мене нічого не було і в голові нічого не було, я не знала, чого хочу, а тепер замовила сукню й капелюшок на вулиці Джофредо, такий самий, як у Ґальве, але з італійської соломки — сподіваюся, вдасться.
J’ai commandé une robe de batiste écrue, très jolie, au quai Saint-Jean-Baptiste, c’est cela qui me tourmentait, maintenant je suis contente. Voilà à quoi tient mon bonheur !! peut-être c’est par hasard, et mon humeur a changé d’elle-même, pas à cause de la robe; mais je crois que c’est la robe car je n’avais rien et je n’avais rien dans l’idée, je ne savais ce que je veux, maintenant j’ai commandé la robe et le chapeau à la rue Gioffredo, le même que Galve mais en paille d’Italie, j’espère qu’il réussira.
Увечері до церкви. Молилася за своє щастя.
Le soir à l’église. J’ai prié pour mon bonheur.
на полях
[На полях]
[Dans la marge]
на полях
За сніданком згадали Гамільтона — і я почервоніла як дурна.
A déjeuner, on nomma Hamilton et j’ai rougi comme une béte.
За обідом мадемуазель Коліньйон сказала слова, що мене вразили: «Коли жінка хоче чоловіка, вона його завжди дістане».
A dîner, Mlle Collignon a dit un mot qui m’a frappée : « Quand une femme veut un homme, elle l’a toujours. »
Ах! але для цього треба бути жінкою, а не дитиною. Але якби тільки я з ним познайомилася, я б так молила Бога, так, так, так, що Він би зробив, щоб він мене кохав. О! як би я хотіла його побачити! Це щастя, про яке я забула.
Ah ! mais pour cela il faudrait que je sois une femme, non une enfant. Mais si seulement je faisais sa connaissance, je prierais tant Dieu, tant, tant, tant, qu’il ferait que lui m’aimerait. Oh ? que je voudrais le voir ! C’est un bonheur que j’ai oublié.